Якщо ліжка переставляють, це комусь потрібно
Так звана «зміна уряду» дуже нагадує первісне «ти тут нагодувався — тепер годуватимуся буду я». Для нас із вами ані логіки, ані стратегії у цьому немає. Але це для нас із вами. На тлі війни, хлопці та леді вирішили пограти у «Монополію».
Не залучатимуся до критики Юлії Свириденко. Шкода, що не Милованов, але доведеться терпіти. Зрозуміло, що вона зірок із неба не хапає. Але тихий бюрократ Шмигаль теж не був генієм, а протримався найдовше. Тож державна система, для якої процес важливіший за результат, утримає і цю леді. Краще не стане, але нічого не розвалиться, я запевняю вас.
Залишається одна загадка. Зазвичай прем'єра змінюють для того, аби розблокувати якісь рішення, які здатний ухвалити лише прем'єр. Що це за рішення? У яких моментах упирався безвідмовний Шмигаль? Таємниця велика, але ми скоро дізнаємось.
Давайте припустимо, що Свириденко — це дійсно нова мітла. Що принаймні місяць вона местиме по-новому. Що б такого зробити великого, з чим увійти в історію?
Численні вихвалячі, які супроводжували її до Лугано, Лондон, Женеву, Рим, напевно й надалі штовхатимуть візок, на якому з двох сторін написано «Реформи» та «Відновлення». У цей візок продовжать за інерцією звалювати нікому не потрібну макулатуру про приріст жирів у маслі та про зібрані донорські трильйони на відновлення України. У цьому візку вони загниють, і з гною проростуть чергові бур'яни, які придворні стратеги назвуть «проривом». Ну ок, нас гноєм не візьмеш.
Але якщо раптом пані Юлія захоче зробити щось справді потрібне, могла б взятися за дійсно складну ділянку. Ні, це не виробництво дронів і закупівлі на армію. Це – корупційне засилля силовиків.
Справа в тому, що ми маємо дуже «правову» державу. Тисячі силовиків не сплять, і готові 24/7 ловити злочинців. Ну, а де ж ці злочинці? Звісно ж, у бізнесі.
Нагадаю нещодавню публікацію екс-глави Ради НБУ Богдана Данилишина. Сьогодні він залучений до роботи Федерації роботодавців — а це саме те місце, де розкажуть про реальний пресинг з боку БЕБ, НАБУ, Нацполу, ДБР, СБУ та інших органів на три-чотири літери.
Цим ми не надто відрізняємося від сусідньої росії, в якій вже почали компенсувати силовикам хабарі, від яких вони відмовилися. Зачекайте небагато, це наша наступна реформа.
А поки що вони задовольняються кримінальними справами. Ось кілька приємних моментів, пов'язаних із ними:
1. Відкрити справу легко, а тягтися воно може безкінечно. Так запис у Єдиному реєстрі перетворюється на алмазну шахту; неважливо, чи є там корисні копалини.
2. «Сам факт знаходження людини під слідством вже передбачає обмеження її прав та полегшує вжиття примусових заходів проти бізнесу... Необґрунтовані обшуки, арешт активів, допити без доказів». Автоматично! Чому я прийшов до тебе з обшуком? Тому, що я відкрив проти тебе справу.
3. «Траєкторію кримінальної справи в Україні часто порівнюють із потягом, який їде в одному напрямку – до засудження за будь-яку ціну».
4. Ці дії мають наслідки, бо постраждалі бізнеси йдуть до арбітражу. І той, з великою ймовірністю, змусить Україну сплачувати компенсацію. Але я хочу зауважити, з цим немає проблем. Компенсує не слідчий, що відкрив справу та тиснув, а бюджет України. Можна працювати!
5. Окрема мова про санкції. Їх використовують не лише для того, аби покарати ворогів України. А і для того, аби забрати чужий бізнес чи позбавитися політичного опонента. Теж чудова схема. Забирають свої, віддає Україна.
Напевно, Юлія Свириденко — психічно здорова людина. Нащо їй лізти до цієї калюжі, якщо можна провести ще п'ять-десять конференцій з відновлення? У першому випадку отримаєш ніж у спину, у другому отримаєш заголовки про гендерно прогресивний український уряд, і таке різне. До того ж, можна і далі продовжувати «діалог з бізнесом», навіть з деякими їздити по конференціях. Ви б що обрали?
Нагадую, це була фантазія про нову мітлу.
