«Щоб залучити великі обсяги інвестицій, зокрема приватних, які необхідні для відновлення економіки, Україні потрібно буде перейти від військової економіки до стратегії зростання приватного сектора», – нещодавно написало видання Atlantic Council.
За словами видання, роль держави в економіці України була зависокою ще до повномасштабного вторгнення росії: понад 3500 державних підприємств забезпечували одну десяту виробництва та близько 18% робочих місць. Водночас мобілізація економіки ще більше посилила вплив державного сектору. Його роль зараз набагато більша, ніж у будь-якій країні ЄС. Лише в банківському секторі частка держави сягнула майже 60%.
В чому причина? З 2019 року маємо монополію «слуг народу» у владі. Практика довела, що це вкрай згубне явище, бо немає кому їх зупинити.
Свого часу «злочинна панда» Янукович монополізував владу, аби перерозподілити майно на користь младоолігархів. Зараз дуже схоже явище, яке можна назвати псевдо-націоналізація. Активи вилучаються в «поганих» та начебто починають працювати «на державу». Але лише начебто.
«Укрнафта» – чи не єдиний позитивний приклад роботи на державу. Сергію Корецькому вдалося зробити так, що хронічний неплатник податків дав прибуток 7 млрд грн. Проте, після перемоги «Укрнафту» повернуть Ігорю Коломойському, ще й сплатять йому відступні від прибуткової діяльності. Отже, перемога є виразною, проте неповною.
Решта прикладів керування державним майном — це суцільна історія занепаду. Здебільшого, ці підприємства переходять під контроль тіньових ділків. Фонд держмайна роками керує державними підприємствами на межі збитку, але «не може» їх приватизувати. Чому? Не в останню чергу, тому що на них хтось заробляє, призначивши свій менеджмент.
Найбільш кричущим прикладом є АРМА, до якої «тимчасово» переходять арештовані активи російських олігарів. Дивним чином, з активів на 70+ млрд грн бюджет у 2022 році отримав лише 35 млн грн податків, а самими підприємствами керують незрозумілі особи.
Вилучення теж відбувається дивним чином. Це не націоналізація за законом, як мало бути, а псевдо-націоналізація з незрозумілих підстав. Відбувається арешт майна та зміна менеджменту. Тобто, таке собі легалізоване рейдерство.
В ідеалі, спочатку ці активи треба забрати у власність держави, а потів продати на прозорому аукціоні, щоб гроші спрямувати на ЗСУ та відновлення. Але коли це станеться, і чи станеться взагалі? Досвід ФДМ показує, що стратегічні підприємства можуть «готувати до продажу» роками. У випадку з АРМА, це ще й тотальна корупція.
Щодо продажу теж є питання. Якщо ці об'єкти продадуть, як гарантувати максимально можливу ціну, а не кишенькову угоду на користь провладних олігархів? Умовно, як отримати «Криворіжсталь», а не «Укррудпром»?
У підсумку виходить, що у новинах кажуть одне, а відбувається інше. СБУ/НАБУ/ДБР/БЕБ та інші силовики ім'ям України вилучають бізнеси у їхніх власників. Але далі усе відбувається всупереч інтересам України. Фактично, під патріотичними гаслами відбувається дерибан. Україна, в тому числі ЗСУ, від цього нічого не отримує.
Не менш потужна хвиля — це накопичення газових активів під дахом НАК «Нафтогаз». Зараз відбувається розширення монополії «Нафтогазу». Воно робиться під гаслом вилучення активів олігархів на користь країни.
Я не є симпатиком тих же Новинського чи Фірташа, але відбувається дещо інший процес — найбільшому монополістичному монстру України передають додаткові потужності. Йому дають родовища та потужності з розподілу газу. Тобто, створюють «Нафтогаз 2.0», що буде в рази більшим за розміром.
До чого усе йде? Про це ще за часів Порошенка розповів великий реформатор, а нині обвинувачений у корупції Андрій Коболєв. «Нафтогаз» має залишитися монопольним монстром, що постачає газ населенню. А населення, що важливо, має платити за газ ринкову ціну. Тобто, в рази більше, ніж зараз.
Кілька потужних кроків у цьому напрямку вже зроблені. За Порошенка та Зеленського, тарифи на газ для населення підвищено кілька разів, і лише війна завадила цьому процесу. Проте можете бути впевнені, що після перемоги процес буде завершений, скажімо, «на вимогу МВФ та донорів». Десятки мільйонів українців змусять платити ринкову ціну за газ, аби створити потік грошей для монополіста НАК «Нафтогаз».
Що взамін отримають українці, окрім газу за світовими цінами? Обіцяють прибутки, з яких «Нафтогаз» платитиме податки до бюджету. Але це неправда. Я порахував для вас сукупний прибуток, який заробив НАК з 2014 по 2022 роки. Він заробив «мінус 22,3 млрд грн». Тобто, деякі роки були прибутковими, але здебільшого — збитковими. І це — з урахуванням усіх виграних Стокгольмів.
На додаток до збитку, НАК роками отримував з державного бюджету допомогу. Зокрема, лише з 2014 по 2018 роки — більше 200 мільярдів гривень. Тобто, цей монстр СПОЖИВАЄ гроші, а не дає.
Висновок: НАК «Нафтогаз» був і залишається найбільшою «чорною дірою» України. Він був створений як монопольний корумпований монстр, годівниця для оточення президента. Таким він і залишається. Ним керують особи, які згодом стають фігурантами кримінальних справ, від «вишок Бойко» до ганебних премій.
Зверніть увагу. Всі, хто реформував газову галузь за останні десять років, або покинули країну, або знаходяться під слідством: Коболєв, Вітренко, Макогон.
Що може змінити ситуацію? Лише демонополізація. НАК «Нафтогаз» має бути знищений назавжди, як було знищено Карфаген. Його потрібно розділити на окремі частини, які почнуть конкурувати між собою. Зокрема, саме цього вимагають від нас європейці.
Проте і за Порошенка, і за Зеленського відбувалося протилежне. Зародки конкурентного ринку, який був наприкінці 2020 року, – відправлені на смітник. Дедалі більше активів в енергетиці концентрується навколо державних компаній. Через механізми псевдо-націоналізації, конфіскації в рамках кримінальних справ і через АРМА вони перерозподіляються на користь державних компаній для формування повністю монопольної системи. Це дуже нагадує СРСР.
У всіх цих процесах масово задіяні силові структури та всі гілки влади. Суди – арештовують майно. Силовики – заходять на підприємства. Органи виконавчої влади – приймають сумнівні з правової точки зору рішення, які дозволяють АРМА здійснювати операції з арештованими активами всупереч закону «Про акціонерні товариства». АМКУ – нічого не помічає.
Наприклад, арешт майна «Укрнафтобуріння» намагаються провести за особливою процедурою, начебто компанії колись були задіяні у забезпеченні газом населення. Причому, заарештовані і частки іноземних компаній. Аналогічно справі IDS Borjomi – там конфісковано і частки неросійських власників.
Годі й казати, що вся комбінація відбувається виключно завдяки монополії на владу. Нехай Володимир Зеленський і народний президент, якого знає весь світ, але його оточення — це зграя монополістів, які перетворили закон та права власності на ганчірки. Нам пропонують пишатися ЗСУ, доки в тилу бігає зграя шакалів.
Щодо ринку газу, показовою є ситуація з облгазами. Мова не лише про компанії Дмитра Фірташа, яка нам кажуть. Після року активної фази війни за особливою процедурою «віджимають» 26 облгазів. З них лише 20 належали Фірташу. Усі ці компанії намагаються вилучити на користь НАК «Нафтогазу». В «гарній державній монополії» сконцентрується більше 80% розподілу газу.
Я не надто полюбляю Фірташа, але мова не про нього. Мова про військовий комунізм, який проглядається через наше сьогодення. Згадайте підручники з історії, де йшлося про розкулачення селян чи пограбування буржуїв. Це було явище приємне та радісне, як на погляд пролетаріату та чекістів. Можна було прийти до будь-кого, оголосити його ворогом трудового народу, забрати майно та ще і вбити. Зараз, на щастя, не вбивають. Але так само, як за військового комунізму, немає жодного закону, окрім маузера.
Наприклад, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку підписала рішення, за яке усім складом має відправитися за грати. Всупереч закону «Про акціонерні товариства», НКЦПФР дозволила управителям акціями проводити позачергові збори акціонерів без залучення власників. Тобто, тимчасові державні директори можуть голосувати від імені власника.
Ця схема відкриває можливість позбавлення власності управителем в усіх компаніях, в яких заарештовано 50%+1 акція. Про таке щастя не могли навіть мріяти пани Пінчук та Коломойський, яких за часів Кучми вважали найзапеклішими рейдерами. Це ж свято якесь. Ти просто заходиш у компанію, призначаєш директора, а потім цей директор передає твою компанію кому треба. Уявіть собі таке на прикладі мережі Auchan чи Raiffeisen Bank – вони ж є спонсорами російського тероризму, чому б не забрати в них майно?
Єдина умова — ви маєте контролювати СБУ, НАБУ, ДБР, БЕБ та інших. Саме силовики заходитимуть на підприємство, аби його забрати. Але зараз в Україні моновлада, і жодних проблем із цим немає.
У випадку з Фірташем та іншими власниками облгазів, цей механізм буде використаний, аби передати облгази до НАК «Нафтогазу». Начебто усе в інтересах держави. Лише механізм «підгуляв».
Насправді там ще яскравіше. Аби забрати у Фірташа облгази, від нього взяли заручників. Під варту взяли топ-менеджерів його компаній, призначивши заставу 1 млрд грн. Піар-результат передбачуваний. Піпл зрадів: ага, ось скільки вони накрали! Піплу виклали записи телефонних розмов Фірташа з менеджмерами, з яких нічого не зрозуміло, але дуже таки зрозуміло, що вони шось таке злочинне замишляють.
Насправді, це просто менеджери. В них особисто таких грошей немає. Мільярд — це спосіб залишити їх за гратами, щоб не заважали процесу переоформлення облгазів. Це вже рейдерська методологія: захопити заручників, аби переоформити майно, аби «управителю» не чинили опору. За часів Кучми власника не пускали на власне підприємство тітушки, за часів Зеленського СБУ та суди тримають заручників у в'язниці. Ось така різниця.
Якщо ви радієте такому перебігу подій, подумайте двічі. Адже невдовзі після розкулачення буржуїв розпочалися «Великий терор» та розквіт ГУЛАГу, а також Голодомор. Запам'ятайте: від рейдерства завжди виграють рейдери, а не населення України. Звісно, вас може втішати, що прийшли до Фірташа та влаштували бєспрєдєл. Але чи виграли ви від того, що Пінчук та Коломойський стали олігархами? Тоді що ви сподіваєтеся виграти цього разу?
Якщо ви розвісили вуха, читаючи бадьорі релізи «Нафтогазу» — хочу нагадати, що жодної перемоги для вас особисто немає. Готуйтеся, невдовзі прийдуть по вас. Адже замість нього ви отримаєте монополіста НАК «Нафтогаз», який продаватиме вам газ так дорого, як тільки захоче. Підвищення тарифів на газ — це ваш особистий «Великий терор».
Отже, маємо новий етап в історії України — військовий комунізм 2.0. Це геть нова епоха. Раніше можна було говорити, що під загрозою інвестиції, міжнародний імідж країни, закон та професійні кадри. Зараз інформаційна повістка інша. До влади в Україні прийшли силовики, які швидко перетворюють владу на мільярди особистих статків. Усе це — під гаслами патріотизму та націоналізації.
Чи подобається мені Фірташ? Ні. Але чи подобаються мені рейдери у погонах в обіймах з «слугами народу»? Ще більше ні.
Соціальна справедливість не відновлюється, якщо в одних олігархів забрати, а іншим віддати. Так міняється лише список «Форбс». Маєте докази — влаштуйте принаймні публічний суд та виграйте його красиво. Інакше усе це — лише рейдерство із взяттям заручників.
