Щось чули про угоду з Aspect Holdings? Ні? То давайте відверто — бо там є про що поговорити.
Міністерство енергетики підписало Угоду про розподіл вуглеводнів з американською компанією Aspect Holdings. Плюс три меморандуми — з Solar Turbines (Caterpillar), Baker Hughes і API.
Не всі чотири документи — це одна й та сама річ. І ось тут починається важливе.
Solar Turbines, Baker Hughes, API — це публічні корпорації з інституційними акціонерами, прозорою структурою і репутацією, яку вони дорожать. Вони вже були присутні в Україні раніше, і вони несуть із собою сучасні технології та доступ до ринків збуту продукції. Так, там є очевидний американський галузевий інтерес — стандарти API, сервісна екосистема Baker Hughes, турбіни Solar. Але це також вигідно Україні. Це нормальна геоекономічна логіка в стилі "America First" + «Україна понад усе». Це можна обговорювати, і це не корупція — це транзакція між державами.
А от Aspect Holdings — це зовсім інша історія.
По-перше, це приватна сімейна структура (контроль — родина Cranberg), а не публічна компанія.
По-друге, угода про розподіл продукції підписана Україною без відкритого конкурсу — принаймні публічно про нього нічого невідомо.
По-третє — це вже другий захід тієї ж компанії в українські надра: у 2021 році через СП "Ukrainian Energy LLC" (Aspect разом із SigmaBleyzer) вони вже отримали 50-річну PSA на Варвинську ділянку (3471 км² у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях). Отримали — після того, як тодішній міністр енергетики США Рік Перрі особисто рекомендував Зеленському їхніх партнерів, буквально за тиждень після інавгурації.
Тоді у конкурсі брало участь «Укргазвидобування», яке запропонувало кращі умови. Але родовище віддали Aspect та SigmaBleyzer. УГВ судилося з ними три роки — і програло всі інстанції аж до Верховного Суду. І той визнав, що юридично все чисто. Але я нагадаю, що Верховний Суд не розглядає суперечку по сутності. Тобто, вони виграли завдяки юридичним хитрощам та (вірю в це) позиції влади.
Зараз та стара угода перебуває в стані force majeure — через війну. Реального видобутку нуль. Інвестицій — нуль.
І от тепер — нова угода. Знову Aspect. Цього разу — без публічної конкурентної процедури. Знову республіканські зв'язки (цього разу — знову адміністрація Трампа). Знову «залучення інвестицій в енергетичну безпеку».
Я не буду кривити душею: прямих доказів хабарів немає. Але є дещо, що в нашій системі координат має називатись своїм ім'ям — access capitalism. Компанія з правильними політичними контактами отримує доступ до державних ресурсів без відкритої конкуренції. Це не обов'язково конверт із грошима. Але це точно не #українськийінтерес.
Так було за Кучми. Так було за Януковича. Раніше українські чиновники приносили данину росіянам. Тепер — новому господарю. Знайдіть різницю.
Якщо ви почали думати «це ж наші партнери, вони нам допомагають долати росіян», ви вже потрапили у когнітивну пастку. Критерій простий: якщо угода відповідає ринку, якщо умови PSA не відхиляються від стандартних, якщо американські партнери відстоюють прозорість, якщо Україна отримує реальну частку доходів і трансфер технологій — добре, розмовляємо. Але тоді опублікуйте повний текст угоди. Назвіть ділянку. Назвіть умови розподілу продукції.
А голове — поясніть, чому без конкурсу.
Ресурси мають іти в українську економіку, а не в кишені правильно підключених людей по обидва боки океану. Інакше чим ці американські бізнесмени відрізняються під українських чи російських олігархів?
Ще ймовірний варіант — Шмигаль та «Нафтогаз» підписали ту саму УРП, що було укладено у 2021 році. Але питання до цієї угоди залишаються ті самі — чому така атмосфера таємниці? І так, це не знімає питання по сутності щодо конкурсу 2019 року.
Мій висновок: меморандуми з Caterpillar і Baker Hughes притягли для того, аби сховати реальну угоду із Aspect. Без конкурсу.
Це фундамент для того, аби вони втратили ділянку після зміни влади (у США та в Україні). Нехай потім не розповідають про іноземних інвесторів, які дотримуються найкращих практик.
