Відсутність контролю народжує монстрів.
Останній пост Антон Подлуцкий нагадав про діяльність Олександра Кубракова. Його підлеглі роздули вартість проекту водогону до Кривого Рогу у 7 разів (!) — з 1,5 до 10,9 млрд грн.
Схоже, саме за такою логікою відбувається витрачання коштів у проекті «Велике відновлення».
Кубраков є ключовою персоною в цьому процесі. Спочатку керманич «Укравтодору», згодом міністр інфраструктури — він практично керував «Великим будівництвом», яке витрачало десятки мільярдів гривень на ремонт доріг в Україні. Зараз до цього проекту ставлення здебільшого негативне, бо гроші йшли на дороги витрачалися замість того, аби готуватися до війни з рф. Але це ми зрозуміли вже після вторгнення. А ще у 2020 році проект мав чималу підтримку населення, хоча на нього витрачалися кошти навіть з Ковідного фонду. За оцінками КМІС, реконструкцію доріг підтримували 89,8% мешканців України. Близько половини українців вважали, що найбільше коштів потрібно вкладати у будівництво доріг. І нехай результати опитування дещо перебільшують підтримку, але вона була.
Зверніть увагу, від початку війни Кубраков зник з інформаційних радарів. Взяв участь у налагодженні «зернового коридору», а після цього його начебто немає. Йому вдалося втриматися у владі, не зважаючи на те, що його колишніх колег за проектом — Кирила Тимошенка та Юрія Голика — викинули з політичної колоди. Зараз його формально немає ніде. Кубраков всіляк демонструє лояльність до чинного прем'єра Дениса Шмигаля та спростовує, що він є вагомим претендентом на посаду голови уряду.
Але Олександр Кубраков — в епіцентрі подій. В його випадку непомітність — це погана новина, адже в Україні працює лише публічність. Якщо у розслідуваннях та новинах не фігурує особа, відповідальна за витрачання десятків мільярдів гривень, — це не означає її кришталеву чесність. Це означає, що вона веде цілеспрямовану роботу над «зачищенням» інформаційного поля або робить справу руками інших людей. На мою думку, чинний віце-прем'єр з відбудови робить і перше, і друге. А хто формулює завдання для нього — ще навіть більша таємниця.
Контроль цієї діяльності – надважливий. Роздування вартості водогону у сім разів — це рідкісний приклад того, як справжня діяльність «великих будівельників» виходить на поверхню та стає помітною для суспільства. Але цей випадок підсвічує розмах, із яким робиться справа.
Наведу три факти, чому саме час повернути публічний контроль у сферу, якою зараз керує Олександр Кубраков.
-------------------------------
Факт перший. На ремонт доріг влада продовжує витрачати величезні кошти.
-------------------------------
Пам'ятаєте скандали одразу після вторгнення? Виявилося, що Україні немає чим воювати. Перші перемоги здобуто завдяки мужності ЗСУ та ентузіазму волонтерів. Згодом стало нормою, що зброю Україні постачає Захід, разом із мільярдами на фінансування соціальних витрат. Але питання залишилося актуальним досі: чому гроші витрачали не на озброєння та підготовку ЗСУ, а на дороги?
Так ось, це явище певним чином триває. У 2022 році на ремонт доріг витрачено майже 64 мільярди гривень! Про це йдеться в аналітичній публікації на ресурсі Dozorro.
«Протягом минулого року САДи розмістили в Prozorro 855 закупівель із очікуваною вартістю 64 млрд грн. Із них після початку повномасштабної війни — 531 закупівля на 23 млрд грн. Найбільше торік планували витратити на капітальний ремонт — 22,1 млрд грн, експлуатаційне утримання — 14,6 млрд грн, та поточний середній ремонт — 14 млрд грн», — йдеться у аналітичному звіті.
Там же відзначено, що головними підрядниками «Укравтодору» стали ТОВ «Автомагістраль-Південь» (контракти на 6,2 млрд грн), ТОВ «СП „Автострада“ (3,6 млрд) та ТОВ „РОСТДОРСТРОЙ“ (1,8 млрд).
Гадаю, що у 2023 році обсяги замовлень будуть навіть вищі. У 2023 на ремонт доріг має піти 58,87 млрд грн.
Але це далеко не все. Тепер Кубраков контролює не лише дороги, а і проектування, відновлення, будівництво, модернізацію, облаштування та ремонт об'єктів:
• громадського призначення,
• соціальної сфери,
• культурної спадщини,
• житлово-комунального господарства,
• інженерно-транспортної (автомобільні дороги загального користування державного значення),
• залізничної інфраструктури,
• енергетичної інфраструктури, зокрема щодо будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту обʼєктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури,
• пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення,
• інших обʼєктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту,
• фінансового забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху,
• термомодернізації житлових і громадських будівель.
Самий лише скандальний водогін до Кривого Рогу — це вже 10,9 мільярдів. А таких проектів на сайті Prozorro (там публікуються відомості про деякі закупівлі) — багато. Зокрема, лише водогонів на ньому — на суму 13 мільярдів гривень.
У таких умовах особливо гострою є загроза монополізації. Як ви пам'ятаєте, здійснення „Великого будівництва“ супроводжував потужний скандал із існуванням так званого „Картелю“, або „Великої Шістки“ (інколи її також називали „Велика Десятка“).
Але виявляється, що тоді ми мали майже конкуренцію. Зараз джерела на ринку стверджують, що особливу частку ринку здобув один з членів „Великої Десятки“ — компанія „Автострада“. Ще у 2021 році вона займала лише четверте місце за обсягами, поступаючись лідеру утричі. Але у 2023 році, за деякими даними, вона майже стала лідером.
Економічна наука пояснює, що монополізм є справжньою загрозою для суспільства, адже він змушує населення платити більше за ті самі товари чи послуги. Але, тим не менш, монополізм процвітає. Причина у тому, що монополія дає максимальний прибуток. Так воно працює в усьому світі, а в Україні монополізм лише набуває найбільш диких ознак.
Типово монополізм супроводжує корупція. Адже потрібен чиновник, який створить особливо сприятливі умови для отримання надприбутків. Чи не є таким чиновником Кубраков?
-------------------------------
Факт другий. Закупівлі відбуваються за зачиненими дверима.
-------------------------------
Ось цитата з того ж аналітичного звіту на ресурсі Dozorro.
„Для 63% завершених закупівель САДів, які видно на Prozorro, контракти підписали напряму. При цьому не для всіх із них завантажили договір — подекуди є тільки звіт, що таку закупівлю провели... Найбільші замовники дорожніх робіт — і САДи, і ОДА — приблизно 40% від усіх своїх проплат минулого року здійснили за закупівлями, яких немає на Prozorro. Ми не знаємо, чи це вже повна їхня вартість та які умови цих договорів. Можемо лише будувати припущення, які ж насправді були обсяги закупівель“, — йдеться у аналітичному звіті.
Мова йде про таємність, яка стала можливою завдяки кільком рішенням уряду.
Ще 28 лютого 2022 року. Постановою №169 Кабмін вирішив усі закупівлі проводити без публічних тендерів (зокрема, без використання електронної системи Prozorro).
Згодом, 12 жовтня 2022 року, постановою 1178 уряд заборонив оприлюднювати документацію про закупівлі, що не здійснюються через Prozorro. „Звіт про договір про закупівлю, а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні“, — вирішив Кабмін.
Ці рішення остаточно сховало тендери на будівельні роботи від уваги суспільства. Відтоді дорожні роботи, і не лише вони — закритий процес. У Prozorro викладають лише назви переможців, але документів для аналізу процедур — немає.
Як саме у 2022 році відбувалося непрозоре використання коштів на дорогах — розібрано в аналітичній публікації на ресурсі Dozorro.
-------------------------------
Факт третій. Корупційні ризики.
-------------------------------
Чи є корупція у непрозорих закупівлях? Особливу думку щодо цього мають (НАЗК) та Національне антикорупційне бюро (НАБУ).
„В жовтні минулого року, у відповідь на загрози, створені повномасштабним вторгненням рф і з метою уникнення розголосу інформації, яка належить до питань національної безпеки, в Україні було зменшено прозорість закупівель і послаблено обмеження щодо їх підзвітності. Враховуючи важливість проблеми та увагу суспільства до публічних закупівель, НАЗК провело дослідження та виявило низку корупційних ризиків“, — зазначили спеціалісти НАЗК своєму дослідженні.
У липні НАБУ виступило із такою заявою: „Порядок закупівель під час воєнного стану потребує критичних змін. Неврегульованість визначення ціни, відсутність відповідальності, можливість закупівель без торгів — це корупційні ризики, які терміново потребують усунення з боку уряду“.
В мене окреме питання, чому НАБУ робить такі заяви замість того, щоб розслідувати ці закупівлі просто зараз? Який сенс розслідувати справи 2014 року, якщшо гроші за ними вже не повернути, а фігуранти давно залишили Україну. Натомість просто зараз можливі корупціонери отримують державні мільярди. Власне для мене відповідь у тому, що НАБУ має певні контакти з чинною владою, і тому „не помічає“ вочевидні речі. Проте можливо, що причина в іншому.
Факт третій. Кубраков контролює розподіл грошей.
Якщо подивитися перелік замовників доріг, то у ньому є умовний „Укравтодор“ та обласні державні адміністрації. У кожного з цих замовників були свої фаворити.
Але нещодавно уряд зробив потужні кроки, аби велику частину замовлень від імені ОДА робив саме Кубраков. Зокрема, Кабмін об'єднав Міністерства інфраструктури та Мінрегіонбуд, разом із „Укравтодором“. Увесь цей комплекс очолив Олександр Кубраков, а практичні роботи контролює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Далі, згідно з постановою №593 від 13 червня 2023 року, у вісім міністерств та дванадцять облдержадміністрацій призначено заступників з питань відновлення. Як відомо, кадрове питання є головним з усіх. У нашому випадку, призначення робить Кубраков. Отже, він цих людей і контролює.
Немає жодних сумнівів, що процес розподілу коштів контролює персонально Кубраков. І зараз його повноваження вчергове розширено. Це надто велика влада, аби вона була залишалася осторонь суспільної уваги.
До речі, нещодавні події навколо Міністерства оборони доводять, що вивести закупівлі у прозоре поле – цілком реально. Вже напевно, що закупівлі МО є більш таємною інформацією, ніж будівництво дорожніх розв'язок. Суспільна увага, прикута до закупівель харчів для військових, зробила неймовірне. Вона призвела до справжньої конкуренції та величезної економії коштів. А ще з закупівель вдалося викинути відвертих монополістів. Це визнає навіть саме Міністерство оборони.
Одна з причин успіху полягає в тому, що частково відкрито реєстр закупівель.
-------------------------------
Отже, підсумок такий.
Майже одноосібно віце-прем'єр Олександр Кубраков контролює розподіл десятків мільярдів гривень. Хто впливає на його рішення — невідомо. Під час війни десятки мільярдів розподіляються цілком непрозоро. Оскільки ми маємо моновладу, що гарантує свободу від переслідування правоохоронців, та повну інформаційну закритість, то маємо констатувати — жодного контролю за розподілом цих грошей немає. В тому числі — з боку західних донорів (вони контролюють видатки лише за деякими програмами, які профінансовані з західних грошей).
Це вкрай сприятливе середовище для виникнення корупції. Саме про цю загрозу кажуть НАЗК та НАБУ. До них додамо загрозу монополізації та крадіжки коштів у особливо великих обсягах. Держава має негайно повернути будівельні замовлення у прозору процедуру. Якщо відбуваються таємні роботи, немає жодних проблем їх приховати. Але загалом закупівлі мають стати прозорими, а на ринок будівництва має повернутися конкуренція. Досвід Міністерства оборони доводить, що це – реально навіть за умов війни.
Але наразі маємо вкрай вибухонебезпечну ситуацію. Ви вже знаєте історії про волонтерів, що екіпіюють армію. Ви вже знаєте про барабани, високотехнологічні овочерізки та сковоріди для бомбосховищ, про бруківку на одній з центральних вулиць Києва та добудову музею Голодомору. Але це лише крихти у порівнянні з тими обсягами, які зараз „пиляються“ на ремонті доріг та відновленні інфраструктури. Це електоральна бомба, і вона може легко вибухнути, якщо будуть викрито порушення на відчутні суми.
