Знову про рішення Верховного Суду щодо «Платинум Банку» та першої заступниці голови НБУ Катерини Рожкової. Минуло вже два три від події. Але Національний Банк не зробив жодної офіційної заяви. Більш того, судячи зі світлини, що зроблена наступного дня, голова НБУ Андрій Пишний вважає, що нічого такого не відбулося.
Після попереднього допису мав чимало спілкування з цього приводу. Зокрема, дуже шановний колега доводив, що пані Катерина не має репутаційних проблем, бо вона пішла з банку більше ніж за рік до банкрутства. Отже, формально вимога НБУ не порушена.
Тож я вирішив заглибитись у формальні речі.
Перше. Чи винна пані Рожкова?
Перша заступниця голови НБУ звернулася до Верховного Суду 30 червня 2023 року. Вона поскаржилася, що не винна. Не винна у чому?
Вже багато років Фонд гарантування судився з екс-керівниками «Платинум Банку». Ті роками витягали з банку кредити, які потім не повертали. Обсяги – мільярди гривень.
Звісно, що гроші забирав собі власник – у нашому випадку, Борис Кауфман. Але за давньою українською традицією, до власнику банку дотягнутися неможливо. З багатьох причин, в тому числі завжди складно довести, що він був власником (хоча «вся Одесса знает»). Тож «доганяють» менеджерів, які власне підписували усі рішення.
Роками пані Рожкова та її колеги вдало відбивали усі судові позови. Зокрема, 18 січня 2023 року Господарський суд Києва (суд першого рівня) відмовив ФГВФО, бо не побачив складу злочину у діях екс-менеджерів. Ну не побачив він. А ось Північний апеляційний господарський суд (другого, більш високого рівня) – побачив. 12 червня 2023 року скасував рішення Господарського суду Києва. Нове рішення було на користь Фонду гарантування. Пані Рожкову та 11 її колег суд визнав винними. І наказав стягнути з них шкоду в розмірі 1 477 708 016,17 грн.
Для 12-ти екс-менеджерів лишається останній шанс – оскаржити його у касаційному (третього рівня) суді. Саме це зробила пані Катерина, коли звернулася до Верховного суду.
-----------------------
Друге. Що каже пані Рожкова? Слово захисту.
Звісно, вона вважає себе не винною. Ось що саме вона каже:
- Сам факт її перебування на посаді заступника голови правління «Платинум Банку» не є підставою для визнання її винуватості. Вона брала участь у невеликій кількості засідань правління «Платинум Банк». Тож вона не винна у доведені банку до неплатоспроможності.
- Якщо позиватися – то не до правління, а до іноземців — членів спостережної ради «Платинум Банку». Перекладу: до громадянина Ізраїлю Григорія Гуртового. То він, мабуть, сп%#&в усі гроші. Зауважте – не до власника, а до спостережної ради, де працювали такі самі наймані менеджери. Тобто, про Кауфмана або гарно, або ніяк.
- І взагалі, за цією справою вже давно сплив строк позовної давності. Давайте вже забудемо усе погане та підемо далі. Фонд гарантування мав рахувати з дати закінчення строку дії кредитних договорів, і взагалі мав стягувати заборгованість з позичальників та заставодавців. А він чому спочатку продав борги з відкритих торгів, а потім позвався до екс-менеджерів.
- До того ж, Фонд гарантування невірно порахував збитки. Ну не було там 1,48 млрд грн.
- Родзинка. Пані Рожкова казала, що банк постраждав через АТО. Мовляв, саме через АТО з 2014 року позичальники припинили платити за кредитами.
-----------------------
Третє. Звідки взялася сума 1 477 708 016,17 грн шкоди, заподіяної «Платинум Банку», і до чого тут пані Рожкова? Слово звинуваченню.
Ця сума – з позову Фонду гарантування вкладів. Вони є різницею між кредитами, які «Платинум» видав, і сумою, яку ФГВФО отримав після продажу боргів банку з аукціону. Цю суму затвердив суд після того, як вивчив матеріали перевірок Нацбанку та аудиторський звіт банку.
З них суд з'сував, що під час інспекційних перевірок НБУ пані Рожкова була поінформована, про неодноразові (!) проблеми «Платинум Банку» з:
- недостатністю регулятивного капіталу
- наданням надто великих кредитів в одні руки,
- наявність позичальників з ознаками фіктивних,
- незадовільна якість класифікованих активів,
- надання кредитів у валюті, коли насправді було неможна,
- кредити були не забезпечені або погано забезпечені,
- в банку мало обсяг ліквідних активів,
- рішення приймаються непрозоро.
На додаток, у звіті НБУ зазначено, що позичальники не повертали кредити, але банк ті кредити реструктуризував (подовжив). При цьому, відсоткова ставка за новими кредитами у 2014 році склала менше 5% річних у гривні та валюті. Тобто, значно дешевше за ринкові умови.
Про те саме йдеться у аудиторському звіті «Платинуму». Виявлено, що у 2015 році НБУ отримав перелік пов'язаних з банком осіб (тобто, власників). Так от, вони отримували кредити не на ринкових умовах. За валютними кредитами ставка за кредитами складала 1% річних, за кредитами у гривні — 2% річних.
Кредити були дешеві, але їх не повертали, після чого правління оформлювало нові, за ставкою 1-2%. Але і ці кредити не були погашені, як свідчить позов Фонду гарантування. Власники банку припинили їх обслуговування ще до введення тимчасової адміністрації, та не вчинили жодних дій для їх погашення після.
До речі, щодо АТО. Пані Рожкова казала, що позичальники припинили платити за кредитами через АТО. Проте, колегія суддів визначила, що адресою реєстрації найбільших позичальників були територія, на якій не проводилося АТО. А саме, місто Одеса.
Коли у 2017 Фонд гарантування отримав банк, за балансом «Платинум» мав 8,4 млрд грн, а насправді – 2,3 млрд грн. Загалом, банк надав кредитів на 7 млрд грн, з яких «поганими» виявилися 5,5 млрд грн. З них особливо відрізняються сім кредитів на загальну суму $50 104 277,21 та 522 420 460,48 грн, що з урахування конвертації за офіційним курсом Національного банку України станом на 31 травня 2016 становило близько 1 790 108 778,17 грн.
Чи так «склалося», чи планувалося від самого початку? А ви як думаєте?
Якщо перекласти це простою мовою, є стійкі підозри, що банк системно розкрадали.
А тепер згадайте, що казала суду пані Рожкова. Вона казала, що просто займала посаду і не брала участі у засіданнях правління. Проте з матеріалів справи випливає геть протилежне. Вони свідчать, що неповернення значної суми кредитних коштів стало можливим завдяки низці рішень, у яких приймала безпосередню участь Рожкова К.В. та які оформлювалися протоколами правління. Крім того, звіт НБУ прямо вказував, що керівництво про всі ці випадки обізнане, але не вживає жодних заходів для зменшення цих явищ.
Станом на 1 травня 2023 року, Фонд гарантування вкладів виплатив вкладникам «Платинуму» понад 4,8 млрд грн. Для цього він отримав позику з державного бюджету. Як ви можете побачити, власних грошей на виплати вкладникам не вистачало. Тож за дії Кауфмана та правління його банку заплатили платники податків.
Тепер Фонд гарантування вимагає з них 1,48 млрд грн. Чи це справедливо? Певною мірою, ні, бо гроші напевно забрав власник. Але якщо менеджери не стали перекладати відповідальність на власника – то нехай платять.
-----------------------
- Питання ділової репутації.
Як ви напевно знаєте, рішення апеляційного суду можна оскаржити, але треба виконувати. Тобто, пані Катерина та її колеги вже визнані винними, та вже платять гроші за позовом. Більш того, тепер Фонд гарантування через суди буде вивчати, яке майно вони продали чи подарували останніми роками. Якщо таке було – угоди будуть визнані недійсними, і майно має піти на погашення боргів.
Але то геть не головне. Справа у тому, що рішення Верховного Суду означає, що пані Рожкова не має достатньо гарної ділової репутації, аби обіймати посаду першої заступниці голови НБУ. Тобто, вона не має права бути другою за впливом на банківську систему України.
Відверто кажучи, голова НБУ Андрій Пишний мав звільнити її ще після рішення апеляційного суду. А Валерія Гонтарєва не мала права брати пані Катерину на посаду у 2014 році, бо вже тоді за нею було кілька відкритих кримінальних проваджень. Проте ми живемо в Україні, де корупціонер може керувати Антикорупційним бюро.
Що думає сама пані Рожкова? Чи постраждала від цієї справи її ділова репутація? Ось інтерв'ю, яке вона давала ще до рішення Верховного Суду. Пані Катерина каже, що Нацбанк не має внутрішніх документів, які конкретизували б підстави втрати бездоганної ділової репутації.
https://interfax.com.ua/news/economic/695327-amp.html:
«Я не бачу можливості у застосуванні цієї норми. Критерії небездоганної ділової репутації містяться у положенні про ліцензування НБУ, але вони поширюються на комерційні банки. У Кодексі законів про працю, наскільки мені відомо, також немає визначення терміну „бездоганна репутація“ і критеріїв цієї категорії».
Отже, коли НБУ забороняв тисячам банкірів займати відповідальні посади через втрату репутації – це було. Коли доходить до першої заступниці голови НБУ – підстав не було. Як воно тепер?
