Так як я вважаю певним міфом різноманітні твердження як «Волинська трагедія це виключно історична проблема» і «залишіть цю проблему історикам» тощо, то відповідно розпишу свої думки, як окремі питання з цієї теми відносяться до правових наук.

1)         Правове визначення слова «українець», яке має кілька значень в залежності від контексту, зокрема:

- «Українець» як громадянин України може бути будь-якої національності: кримський татарин, гагауз, українець, грузин, поляк...

- «Українець» як національна меншина в Польщі чи в іншій країні – громадянин відповідної країни.

- «Українці» може вживатися в розумінні української влади.

Чому це важливо з правової точки зору? Наприклад, Христя Фріланд, Борис Вжесневський, Меріенн Міхичук – це громадяни Канади з українським корінням. Громадяни Канади, які як політики діють в інтересах Канади, тобто Україна не несе ніяку відповідальність за їхні дії чи дії організацій, в яких вони беруть участь. Відповідно окремі коментарі пов'язані з історичними суперечками з такої точки зору можуть виглядати безглуздо.

2)         Суверенітет.  Суверенітет поширюється на всю територію країни. Законодавство є частиною суверенітету. Давайте тоді подивимося на суверенітет України та Польщі. Україна проголосила незалежність в 1991 році, а ще УРСР проголошувала суверенність в 1990 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text ). Раніше до 90х говорити про якусь суверенність в складі СРСР не приходиться, а можливі аспекти правонаступництва України http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/24792/1/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.pdf не змінюють зв'язок України як держави та УПА/ОУН, так як УПА/ОУН не були створені за допомогою СРСР і не діяли в інтересах СРСР (хоч і в складі УПА/ОУН були окремі радянські агенти). Можна згадати УНР, але УНР перестала існувати і до Другої світової це немає відношення.

Польща ж зуміла створити державу (Друга Річ Посполита) і до Другої світової її суверенною частиною була частина території Західної України (поляки називають кресами), потім періоди окупації (спільної радянсько-німецької, німецької, а потім радянської), потім комуністична Польща (фактично маріонеткова держава) і вже сучасна Польща (Третя Річ Посполита). Проблеми правонаступництва щодо Польщі гарно описано польською мовою в https://depot.ceon.pl/bitstream/handle/123456789/17848/Antonowicz-INTERNET.pdf?sequence=1 

Тут варто зауважити:

- Бандера і більшість членів УПА згідно польських поглядів на існування їхньої держави були громадянами Другої Речі Посполитої (українська меншина), а територія Волині це була її суверенна територія;

- Під час війни ця територія була декілька раз окупована і країни окупанти (їх правонаступники) відповідно несуть відповідальність як країни. Але це не змінює відповідальність організацій та їх членів за свої вчинки.

А цього достатньо, щоб зрозуміти, що сама Волинська трагедія не міждержавний конфлікт України та Польщі. Україна як держава не несе жодної відповідальності за будь-яку з УПА чи ОУН і не повинна вибачатися перед польським суспільством (вибачення це взагалі політика, а не наука), хоча це не суперечить можливим загальним вибаченням для примирення народів (тобто без огляду на громадянство і не беручи відповідальність за дії цих організацій). Водночас Польща як країна не може прийняти «вибачення за УПА чи Бандеру», бо дивиться (принаймні повинна) на більшість членів УПА як на громадян Другої Речі Посполитої і відповідно нелогічно, щоб інша держава (яка отримала суверенітет аж в 90х) за них вибачалася.

3)         Як я розумію, померлі мають права, як би це дивно не звучало. Найкраще це можна пояснити на основі авторського права. Наприклад, Тарас Шевченко давно помер, але ми зберігаємо інформацію щодо його авторства на відповідні твори. Так само померлі мають права на поховання, навіть якщо це не буде прописано якісно законодавством. Відповідно Україна повинна знайти та поховати всіх жертв Волинської трагедії (на території, яка сьогодні є частиною України). Звичайно ми можемо і повинні співпрацювати з Польщею (так як вона вважає їх громадянами Другої Речі Посполитої), але це не змінює самого факту, що необхідність їх поховання виходить саме з точки зору нашого суверенітету, а не відносин між двома країнами.

4)         ОУН це була організація, яка займалася сепаратизмом по відношенню Другої Речі Посполитої (УПА була створена ОУН). ОУН під проводом Бандери ще й терористичною, через що окремі члени цієї організації були засуджені судами і відбували певне покарання. Але це з точки зору польського права не змінює самого права на поховання членів УПА/ОУН на території Польщі, але може накладати певні обмеження в аспектах упам'яткування, що звісно Польща повинна пояснити своїм громадянам в тому числі українській національній меншині.

5)         Все вище сказане не суперечить необхідності дати правову оцінку Волинській трагедії. Сьогодні це наша територія і сама правова оцінка подій під час німецької окупації (саме в цей час відбувалася Волинська трагедія) не суперечить нашому суверенітету (як і правова оцінка депортації кримських татар https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-19#Text , до речі варто би повторити звернення https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1348-19#Text ), не суперечить зворотній дії законів (наприклад, ми визнаємо Голодомор) і було би логічно по відношенню до прав людини (наприклад, це важливо польській національній меншині і окремим українським родинам).

Я не юрист і не вказую який конкретно правовий термін варто вжити для позначення подій Волинської трагедії. Але я не впевнений чи існує в українському законодавстві термін «етнічні чистки» і відповідно мені не зрозуміло, де межа між застосуванням термінів «етнічна чистка» та «геноцид», і в якому значенні «етнічна чистка» вживають історики. Згідно офіційного сайту ООН https://www.un.org/en/genocideprevention/ethnic-cleansing.shtml немає чіткого визначення терміну «етнічна чистка». Якщо ж прочитати Статтю 442 Кримінального кодексу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text , то взагалі складається враження, що визначення терміну геноцид в українському законодавстві повністю включає в собі «значення» терміну «етнічна чистка» з сайту ООН: «1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення…». 

В Польщі Волинську трагедію офіційно названо «етнічна чистка з ознаками геноциду». Але так як я не дуже розумію, де конкретно межа між застосуванням термінів «етнічна чистка» та «геноцид», то польський термін мені тим більше не зрозумілий.

6)         Звичайно Україна повинна з правої точки зору дослідити дії всіх сторін конфлікту, адже правовий аналіз не може базуватися на ксенофобії (тобто не можемо щось розглядати за принципом – це аналізуємо, бо це зробили представники такого народу,  а це не аналізуємо, бо зробили інші). Це може викликати негативну реакцію польського суспільства, що відповідно вимагає від України проводити відповідну інформаційну політику роз'яснення, а не як тепер якесь мовчання. Зустрічав окремі коментарі типу, що Україна може закрити очі на загибель українців, так як їх загинуло набагато менше. Що звучить дивно, щоб Україна вважала нормою вбивство українців (без огляду на їх громадянство чи що це відбулося до проголошення незалежності України), ще й на території сучасної України. Звичайно і вбивство поляків не є нормою, тому окремі коментарі про не найважливішу проблему є дивними. Також виглядають великим спрощенням (і відповідно вважаю хибними) коментарі, які просто прирівнюють дії польських та українських організацій з точки зору права. Бо правова оцінка набагато складніша і, наприклад, може залежати від правового статусу відповідних організацій тощо. Ну і звичайно кожна організація несе відповідальність за свої дії (відповідальність одних за свої злочини, не звільняє від відповідальності інших за свої злочини), а також може бути різна оцінка окремих дій окремими підрозділами. Правова оцінка певних історичних подій не змінює історію, а тільки доповнює її.

7)         Цікаво наскільки можна використати суди для вирішення окремих правових питань Наприклад, є справа розгляду Голодомору https://reyestr.court.gov.ua/Review/9470003 .

Де, до речі, є гарні пояснення: «Доктриною та практикою міжнародного права загальновизнано, що для кваліфікації злочинних дій як геноцид необхідно довести наявність у суб'єкта злочину спеціального наміру (dolus specialis) знищити лише визначену у Конвенції групу і спрямованість його злочинної поведінки проти визначеної групи як такої.

Відтак, — геноцид відрізняється від інших злочинів проти людяності, по-перше, якістю наміру, а не кількістю жертв, по-друге, спрямованістю не проти людей взагалі, а проти чітко окресленого кола різновидів людських груп, по-третє, спрямованістю не проти окремих членів таких груп, а проти груп як таких.»

П.С.

В даному тексті немало значення, що УПА це декілька різних організацій. Тому я написав в загальному УПА, що некоректно.

Законодавство кожної з країн відрізняється, тому певні речі можуть відрізнятися. В цій статті я не якісно це розмежував.

Тому за ці речі вибачаюся. Також вибачаюся за можливі некоректні пояснення чи вживання термінів, особливо які стосуються правових наук. При цьому я вважаю, що для подолання окремих міфів в суспільствах обох країн, неможливо обійтися без правових наук.

Також нагадаю, що цього року 80 років від початку Волинської трагедії.