В цій серії статтей блогу бажаю звернути увагу на окремі міфи, які існують навколо теми Волинської трагедії, та на певні важливі тези. Не всі пункти між собою безпосередньо пов'язані і нумерація не є оцінкою важливості пункту. 

1) Почну з міфу, що дідо президента Польщі Анджея Дуди був членом УПА. Ноги цього фейку звичайно ростуть з москви. Дедальніше з фейком можете ознайомись на сайті СтопФейк https://www.stopfake.org/uk/fejk-did-prezidenta-polshhi-andzheya-dudi-sluzhiv-v-upa/ (також є польська версія пояснення цього фейку https://www.stopfake.org/pl/fake-dziadek-prezydenta-rp-andrzeja-dudy-byl-w-upa ). Попри те, що цей фейк вже давно був спростований польськими змі, у нас досі окремі блогери замість того, щоб перевірити інформацію, пхають цей фейк у наш інфопростір. В Польщі цей фейк використовувався разом з тезами щодо Волинської трагедії як пропаганда проти Анджея Дуди.

2) Мабуть найбільшою спекуляцією, або правильніше сказати міфом, є твердження, що «Волинська трагедія це виключно історична проблема», ну і відповідно різні висловлювання, які базуються на цій тезі, що «залишіть цю проблему історикам». Чому ця теза є міфом? Бо історія це наука. Будь-яка наука досліджує певний об'єкт з аспектів, які відносяться до цієї науки. Відповідно, об'єкт дослідження не є «власністю» наукової галузі. Те, що щось трапилось якись час тому, не означає, що це не може бути досліджено іншими науками, а тільки історією. 
Як приклад можна розглянути «автомобіль (з пасажиром), який рухається/рухався» як об'єкт дослідження. Рух автомобіля буде досліджувати фізика, купівлю автомобілів/ вартість проїзду тощо економіка, сам факт що рух відбувся опише історія, а аспекти порушення правил дорожнього руху стосуватиметься юридичних наук, тощо. Так само і Волинська трагедія це не історична проблема сама в собі, а певний досліджуваний об'єкт, аспекти якого досліджує історична наука. Але так само юридичні науки можуть досліджувати Волинську трагедію. А якраз правової оцінки Волинської трагедії в українському правовому полі немає.

3) Якщо ми розуміємо, що окремі аспекти Волинської трагедії знаходяться і в правових науках, то окремі міфи буде легше спростувати і показати їх абсурдність.

4) Якщо ми говоримо про правові науки, то також повинні розуміти окремі нюанси. Зокрема, що є певна різниця в законодавстві і в термінології (тобто можуть бути різні терміни, може бути трохи інше значення термінів тощо). Чи, наприклад, територія більшості наших західних областей була частиною польської держави. Відповідно за весь той час були ухвалені певні судові рішення, які впливають на правову реальність в Польщі, але не на правову реальність України. Також необхідно розуміти застосування судами законів та інтерпретування норм. А ще є міжнародні конвенції, на які потрібно звернути увагу, та рішення Європейського суду з прав людини чи інших судових міжнародних інстанцій, які стали частиною права кожної з країн, тощо.

5) Тому, щоб відповісти на окремі проблеми чи спростувати міфи необхідно провести великий науковий аналіз законодавства обох країн. Я не науковець з будь-якої з галузей права, тому не зможу пояснити окремі аспекти настільки якісно і робив тільки поверхневий аналіз. Також історики не є науковцями з відповідних галузей права. Тому і окремі висловлювання істориків є виключно суб'єктивною, а не науковою (з правового аспекту) точкою зору і це потрібно пам'ятати.

6)  В принципі, історики не повинні були б коментувати певні речі, посилаючись, що це виходить за межі історичної науки. Але, на жаль, таких коментарів багато, як українських, так і польських істориків.

7)  Теж є міфом тези, що вирішення питань пов'язаних з Волинською трагедією призведе до зменшення пропаганди із сторони країни агресора-окупанта російської федерації. Російська пропаганда і так придумувала різноманітні пропагандистські історії і вирішення хоч якоїсь проблеми не призведе до зменшення пропаганди (так само відсутність дискусій в Україні не призведе до зменшення російської пропаганди). Це яскраво було видно ще до повномасштабного вторгнення в продовж всіх цих років російської агресії. Тільки тотальна деімперіалізація російської держави призведе до зменшення російської пропаганди. Все інше це видавання бажань за дійсне.

8)  Значна вина в тому, що українське суспільство необговорює Волинську трагедію та має багато міфів щодо Волинської трагедії, колишніх членів партій партії регіонів та комуністичної партії. В мене враження, що вони фактично провели певну інформаційно-психологічну операцію проти України, що також повинно бути перевірено правоохоронними органами України. Недарма частина з них, зокрема і такі українофоби як колесніченко та царьов, знаходяться на території країни агресора-окупанта російській федерації та у тимчасово окупованим нею Криму.

9)  В Україні не було серйозної дискусії щодо музею жертвам Волинської трагедії.

10)  Є певне нерозуміння в Україні та Польщі, що правова оцінка історичних подій не змінює самі історичні події, а тільки доповнює їх пояснення. Історія це наука, яка описує факти. Якщо не було правової оцінки, то значить історики тільки могли констатувати факт відсутності правової оцінки (тобто стверджувати, що відповідна держава в певний момент часу не визнає ці події як геноцид чи етнічні чистки) і самим пробувати подумати над такою оцінкою подій. Але така оцінка істориками ще не є власне фактом правової оцінки, а є певним припущенням. 
Тут дозволю собі навести певну аналогію. Припустимо якась особа має певне захворювання і в певний момент часу звернулася до лікаря. Так от момент звернення не є моментом, коли хвороба почалася. Звернення до лікаря не змінить минуле. Лікар може допомогти змінити здоров'я пацієнта (тобто майбутній стан) і можливо пояснити чи взнати, що негативно вплинуло на здоров'я пацієнта. Так само науковці з відповідних галузей права, вони не змінять історичне минуле пов'язане з Волинською трагедією і факт подій, що відбулися. А тільки допоможуть нам розуміти правові аспекти цих подій.

В наступній статті з серії будуть наступні 10 тез чи міфів.