Нічого в світі не буває просто так. Все взаємопов'язано. Все переплетено.
З 1944 року в світі існувала Бреттон-Вудська фінансова система, яка характеризувалася, в першу чергу, жорсткими фіксованими обмінними курсами валют, а найголовніше прив'язкою долара до золота — за одну тройську унцію давали 35 доларів. Однак післявоєнний сплеск торгівлі призвів до наслідків, які цю систему скасували.
Країни, які програли у Другій Світовій війні перенаправили свою енергію, інженерну думку та сили в розвиток техніки, в результаті чого стався різкий сплеск промислового виробництва та бурхливе зростання світової торгівлі. Фіксовані курси валют всіляко сприяли цьому: коли ви виробляєте багато товару, в вашу країну починається приплив валюти, однак грошова маса ніяк не впливає на обмінний курс, не здорожує місцеву валюту, і це жодним чином не позначається на експорті. Це означає що країна — візьмемо Японію, як найбільш характерний приклад — виробляє все більше товару, який дуже конкурентний за ціною, і отримує за нього все більше іноземної валюти. А з іншого партнера — Америки — навпаки, все більше витікає грошей, її зовнішньоторговельний баланс стає з часом все більш катастрофічним.
Проблема ще й в тому, що долар жорстко прив'язаний до золота. Долар фактично і є золото. А світ весь час виробляє товари, які треба забезпечувати грошима в рівній пропорції. Але на планеті не видобувалося сукупно стільки золота скільки вироблялося нових товарів. Щоб фінансувати гігантський платіжний дефіцит в торгівлі США доводилось йти на грошову емісію — друкувати гроші. Це викликало у них стрибки інфляції; американську економіку лихоманило. Торгові партнери Америки бажали зберігати гроші не в доларах а в золоті, що призводило до перерозподілу золотого запасу на їхню користь.
Дисбаланси накопичувалися, тож прийшов час скасувати Бреттон-Вудський фінансову систему. Вона була створена в умовах, коли Америка виробляла більше половини усіх промислових товарів світу, але в післявоєнну епоху зростання виробництва в інших країнах та різке збільшення обсягу торгівлі викликали диспропорції і перекоси світової торгово-фінансової системи. Валюти певних країн до початку 1970-х були сильно переоцінені, а інших, як наприклад японська єна, сильно недооцінені. І в 1971 році президент Ніксон оголосив «про тимчасову заборону» конвертації долара в золото за офіційним курсом. Пізнше на зміну Бреттон-Вудської прийшла Ямайська валютна система, яка підпорядкувала курси валют законами ринку.
Ця стаття про те, до яких неймовірних наслідків призвела ця подія, яким фантастичним чином вплинула на хід світової історії. Тут буде кілька стежок, по яких ми пройдемо, щоб в результаті прийти в сьогодення. В Україну.
Шлях №1
Після скасування Бреттон-Вудської системи курс японської валюти різко змінився — єна сильно подорожчала, зробивши японські товари неконкурентними. Треба було щось робити щоб здешевити виробництво. І вже в 1972 році пройшли перші переговори з Китаєм про нормалізацію відносин між країнами: Японія хоче використати величезний потенціал мільярда китайців для виробництва своїх промислових товарів. Саме японці були першими, хто хотів зменшити витрати перенесенням своїх виробництв у Китай.
Пекін, розуміючи залежність японців від цього кроку, вимагав від Токіо грошей як компенсацію збитку від колишньої держави-агресора у Другий світовій війні. Японія почала надавати Китаю «допомогу» у вигляді низькопроцентних позик і грантів. Все це заклало фундамент майбутнього економіко-політичної могутності Китаю.
Специфічність взаємин Китаю з Японією, який вимагав «правильного», з точки зору Пекіна, викладу в японських шкільних підручниках історії японо-китайської війни, чи то здійснював інші недружні кроки типу випробування ядерної зброї, зробили акцентом перенесення підприємств вже не Китай, а східно-азійський регіон.
Економіки Малайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппін, Гонконгу, Південної Кореї отримали неймовірний приплив інвестицій з подальшим вибуховим економічним зростанням в цих країнах. Але, звичайно, інвестиції були не тільки японських корпорацій, гарячі спекулятивні гроші світових фінансових гравців завжди шукають можливість вкладень в швидкозростаючі ринки. Плюс економічний бум спокушав східно-азійські уряду брати додаткові кредити в МВФ, це ще більше перегрівало економіку.
Це закінчилося тим, чим повинно було — пузир лопнув і сталася криза, яка відома в історії як азіатська фінансова криза 1997-1998 років. Ціна на нафту на тлі охолодження світової економіки впала до 10 доларів за барель марки Брент.
Тепер наша доріжка привела нас в інший куточок світу. 1996 рік, рф. Закінчилися президентські вибори, на яких переможцем визнали Бориса Єльцина. Грошей в бюджеті немає, дофінансування йде за рахунок ДКО (ГКО — государственные краткосрочные облигации), високі ставки яких приваблює, в тому числі, іноземний спекулятивний капітал.
Система ДКО могла б більш-менш функціонувати в спокійних умовах, але азіатська криза змусила інвесторів виводити кошти з ризикових валют у всьому світі, в тому числі з рубля. Це призвело до нестачі ліквідності і змусило постійно підвищувати ставки по ГКО з метою фінансування бюджету та утримання валюти в країні. Починає зростати піраміда. До того ж через кризу ціна на нафту марки Юралс падає до позначки 8 дол./барель. Це остаточно руйнує фінансову систему, й 17 серпня 1998 року настає колапс, оголошується дефолт.
Сім'я Єльцина на тлі гострої суспільно-політичної ситуації поспіхом шукає собі «наступника», перебираючи і переглядаючи кандидатури один за іншим. Численні спроби відсторонення Бориса Єльцина від влади, що почастішали в другій половині 90-х, змушують оточення Єльцина знайти того, хто може надати абсолютні гарантії недоторканності. Інакше доля Сім'ї і самого Єльцина може виявитися дуже незавидною ...
Звичайно, криза 98 року відзначилася і в історії України. Цитата: «Що стосується нашої країни, то власне дефолту нам вдалося уникнути. Нацбанк, керований в той час Віктором Ющенком, змусив банки добровільно-примусово тимчасово відмовитися від отримання виплат по облігаціях держпозики, з іноземцями також домовилися відстрочити платежі на майбутнє. Не була допущена і обвальна девальвація гривні. Не було тотального банкрутства банків ».
Успіх Ющенко був помічений і відзначений: під час президентських виборів 1999 року він брав участь у передвиборній кампанії Леоніда Кучми. А з грудня 1999 Ющенко став прем'єр-міністром України. Потім він стане кандидатом в президенти. Потім Помаранчева Революція, спроба отруєння, путін, Юлія Тимошенко, Янукович ...
Після дефолту делегація рф під керівництвом Михайла Касьянова почала переговори з МВФ з приводу реструктуризації боргу, і, пізніше, в травні 2000 року, Касьянов стає головою нового уряду в рф, команда якого, ще поздньоельцінская розробляє пакет реформ. Втім, оговтавшись від криз світова економіка починає своє зростання, а слідом за нею і ціни на нафту. Необхідність в реформах знижується — навіщо щось робити, покращувати, якщо грошей стає достатньо. Але історія про нафту — це історія іншої стежки-доріжки.
Шлях №2
В проміжок між 1948 і 1973 року коливання ціни на нафту були практично непомітні — $2,5- $3,5 за барель. Світові політичні кризи обходили стороною фінансові та нафтові ринки. Його — вільного ринку — фактично не існувало в ті часи. Наприклад, Суецька криза 56-57 років прибрала близько 10% світового постачання нафти, але з цінами нічого не сталося: в світі діяла жорстко фіксована Бреттон-Вудська система.
Перехід світу до Ямайської фінансової системи відкрив валютні й товарні ринки.
І почалося.. Після війни «Судного дня» 1973 року, арабські країни ввели нафтове ембарго проти держав, які підтримали Ізраїль. Ціни на нафту стрибнули з $3,5 до $10-11 за барель, але затрималися вони там не надовго — вже в 1978 році революційні події в Ірані штовхнули ціни ще вище: одночасно зі скороченням видобутку і експорту нафти нове керівництво в Тегерані розірвало всі контракти на поставку сировини в сатанинську Америку. Барель нафти в 1980 році тестує фантастичну ціну в $40.
І знову дорога віражем заносить нас у знайомі краї. У шістдесяті роки в СРСР проводився ряд експериментів з впровадження ринкових елементів організації управління в народне господарство. У Казахстані уродженцем Херсонської області Іваном Худенком був проведений експеримент в багатогалузевому радгоспі «Ілійський» Алма-Атинській області. Суть експерименту полягала в матеріальному стимулюванні працівників, делегування права прийняття рішення, передачі їм більшої відповідальності та свободи дії.
У перший же рік експеримент приніс приголомшливі результати. Кількість зайнятих працівників скоротилася з 863 до 85. З 132 управлінців залишилося тільки двоє: директор (він же головний агроном), який підпорядковувався раді бригадирів і економіст-бухгалтер — керівник експерименту Іван Худенко. Збір зернових в тоннах в порівнянні з попереднім роком збільшився в 3 рази. Фонд заробітної плати скоротився з 181 тис. руб до 59 тис. руб., при цьому зарплата робітника зросла до 300-350 р. Цікавий момент, оплата праці ремонтній бригаді проводилася за принципом — чим менше техніка ремонтується, тим більше заробітна плата ремонтників. Підсумок — за рік економія використання матеріальних ресурсів: дизпалива, запчастин та ін., вийшла в 3 рази.
Собівартість центнера зерна впала з 5-7 рублів до 63 копійок. Продуктивність праці зросла в 20 разів.
Радянські кіностудії також брали участь в експерименті по комерціалізації. Були проведені дослідження формули успішності, й основним фактором успіху кіно організаторами експерименту було визначено сценарій. Який ретельно розроблявся, прописувався, щоб стати цікавим, динамічним. Організація знімального процесу також була максимально оптимізована по фінансовим витратам та часу.
Головним критерієм успіху була кількість глядачів у кінотеатрах — повністю комерційна складова. За підсумками прокату виплачувалися відповідні гонорари акторам і знімальній групі. Мабуть найвідоміша радянська кінокомедія «Іван Васильович», один з найбільш успішних фільмів в історії радянського кіно, — є результатом комерційного експерименту. За цей фільм Гайдай отримав близько 18 тис. Сума астрономічна на ті часи.
Проте в другій половині 70-х все ринкові експерименти в СРСР були згорнуті.
Не тільки самостійність керівників експерименту дратувала можновладців. Їх успішність створила умови, коли робітники нових радгоспів жили зухвало добре. До Івана Худенка приїжджали дуже високі чини і побачивши побудовані вже в другому за рахунком експериментальному радгоспі котеджі з електроплитами, кричали «У палацах жити захотіли? Не по чину берете!» Інші лаялися: «у вас тракторист отримує 360 р, це більше, ніж у заввідділом в нашому міністерстві! Де ж тут справедливість ?!» Ось така вона радянська «справедливість».
Проблема ще була в тому, що з 860 персоналу для роботи виявилося реально необхідно лише 85 осіб. Експеримент не тільки породжував величезну кількість безробітних, — небезпечну незадоволену масу нероб і заздрісників, він наочно показував абсолютну неспроможність догматів комунізму. А це підривало всю ідеологічну основу «першої соціалістичної держави» в світі.
Івана Худенка звинуватили в розкраданні соціалістичної власності і запроторили за грати. У листопаді 1974 року в одній з тюремних лікарень Казахської РСР він раптово помер.
Творчі та матеріальні успіхи в середовищі «творчої інтелігенції» так само як і всюди в СРСР викликали пекучу заздрість. Маститі режисери та сценаристи, обсипані державними нагородами виявлялися дуже посередніми. Розуміння цього факт разом з солідними грошовими прибутками інших людей провокували серйозну напруженість в творчому середовищі.
Такий стан справ зовсім не влаштовував радянське керівництво. Це важлива причина скасування експерименту. Але не менш важливо інше. Величезні нафтові доходи, які стали можливими при відкритому світовому нафтовому ринку, раптово обрушилися на Радянський Союз. Який почав активно торгувати нафтою, — спочатку через посередників, а потім і самостійно. Відтепер можна не турбуватися про ці шкідливі антидержавні експерименти, грошей є багато, в тому числі на те, щоб докуповувати зерно на світових ринках. Вперед у світле майбутнє, до перемоги комунізму!
Ось тут СРСР і програв свою війну. Ось так скасування Бреттон-Вудської системи скасувало СРСР)
Зростання населення помножене на неефективне сільське господарство зробло СРСР вже до середини 80-х цілком залежним від посчачання зерна з загниваючого Заходу. Але раптово, мінлива як весняна погода, ціна на нафту піднесла совєтам неприємний сюрприз — восени 1985 року ціна за барель впала з $ 30 до $ 10. Глиняні ноги збройного монстра почали підкошуватися. Прозвучали досі незнайомі слова — perestroika, glastnost. Втім, структурні проблеми радянської системи були настільки глибокі і фундаментальні що все вже було марно.
До цього часу офіційна комуністична ідеологія себе повністю вичерпала і більше не чіпляла думки людей що населяли СРСР. Навпаки, штучне, насильницьке створення «радянської людини», хомо совєтікуса, брехливе «братство народів» давало зворотний ефект, який приводив до пробудження і зростання національної самосвідомості у людей. Ну і корупція в СРСР, я вважаю, теж є наслідком великих грошей кінця 70-х — першій половині 80-х. Партноменклатура набивала собі кишені, а потім, в кінці 80-х вони вирішили, що такі гроші вони не зможуть витратити в союзі, тож нехай це чудовисько — СРСР — піде в безодню історії, і тоді вони зможуть насолодитися своїми багатствами. Легально. Відкрито. В останні роки перед розвалом союзу на Захід пішли колосальні гроші.
Нічого в світі не буває просто так. Все взаємопов'язано. Все переплетено.
Останній шлях. №3
Нафтова криза 1973 року була по суті енергетичною кризою. Після скасування фіксованих цін це був перший шоковий досвід, тому справив незабутні враження на країни світу. Дефіцит енергоресурсів змусив високорозвинені країни шукати рішення в розвитку ядерної енергетики. Японія, Франція зробили цей напрямок своїм пріоритетом.
Здавалося б забезпечений нафтою і газом СРСР не потребує свою інтенсивну програму атомних станцій. Але, по-перше, союз декларував себе «передовою країною світу», а по-друге, та головне, чим більшою була економія енергоресурсів з корисних копалин через спорудження АЕС, тим більше їх можна поставити за кордон та отримати більше валюти.
І СРСР кинувся будувати АЕС. Швидко. Багато. План бачиш? Не виконаєш план — не отримаєш премії, не дам підвищення. Давай, проводь пуско-налагоджувальні заходи, нехай навіть проект невдалий. Ніч на 26 квітня 1986 року. Кінець дороги.
У 1971 році була скасована Бреттон-Вудська світова валютна система.
________________________________________
Буду вдячний за підтримку
5375 4141 2671 0002 mono
