Після смерті Сталіна, в СРСР в 54-55 роках розгорнулася боротьба не тільки за верховну владу але й за напрям політики, якої дотримуватиметься радянська держава. Оскільки у людей, що скинули т. Сталіна були дуже різні погляди на загальний курс розвитку СРСР. Товариші Берія і Маленков планували зайнятися рішення проблем самого Союзу, змінити зовнішньополітичний агресивний курс на більш помірний. Хрущов ж, навпаки, був прихильником лінії конфронтації з Заходом, руху СРСР в бік подальшої мілітаризації.
А з останньою, агресивною лінією поведінки виникали проблеми, як чисто економічні — голод, повоєнна розруха, жахливі людські втрати, так і чисто військові — під кінець Другої Світової, грандіозні битви з проламуванням укріпленої оборони вимагали колосальних витрат боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, довгого планування і дуже складної логістики. Ставало зрозумілим, що пробити пояс оборони Західної Європи практично неможливо, оскільки у союзників були і засоби розвідки і засоби доставки всього необхідного для знищення підготовчої роботи, яка потрібна для зламу оборони.
Чи означає це кінець наземним операціям, а слідом за цим і неможливість захоплення західноєвропейських країн, мирне співіснування?
Ні, не для Хрущова. Йому потрібно було переконати всіх, що його лінія правильна, і війна цілком можлива. Крім цього, Микита Сергійович розумів, — якщо він не зможе довести свою правоту, його приберуть подалі від влади. Таму ставки були найвищі.
Щоб перемогти своїх опонентів і переконати всіх у своїй правоті Хрущов взяв в союзники Жукова. Той, для демонстрації можливості прориву ешелонованої оборони в сучасній/майбутній війні, вирішив використати ядерну бомбу. У 1954 році на Тоцькому полігоні пройшли навчання під кодовою назвою «Сніжок», де керівництву країни були продемонстровані наступальні дії армії відразу після удару ядерною зброї по укріпленнях супротивника. Сенс навчань такий — скидається бомба на укріпрайон, а слідом за цим через епіцентр вибуху під крики «ура» наступає радянський солдат ...
Залишимо за дужками ціну тому. Совок ніколи не цінував людське життя. Але ці показушні учення допомогли переконати партію і всіх присутніх в тому, що Хрущов прав коли наполягає на своєму і просуває свою політику. І війна із застосуванням ЯЗ як засобу прориву оборони — можлива. Все це дуже переконливо і захоплююче описано в книзі Віктора Суворова. Напевно, багато хто про це читали, знають. Але Суворов розповів лише те, що відбувалося всередині СРСР.
Після того, як Микита Сергійович взяв гору зі своїми ідеями, йому потрібно було продемонструвати їхню ефективність і можливість реалізувати на практиці за кордоном.
СРСР переконав Гамаля Абделя Насера, який за дивним збігом обставин(іронія), буквально напередодні всіх цих подій прийшов до влади в Єгипті, націоналізувати Суецький канал, що належав Франції та Британії, а також заборонити прохід ізраїльським кораблям по каналу.
Результат — дуже серйозна міжнародна криза. Англійці разом з французами та Ізраїлем домовляються силою повернути контроль і восени 1956 року розпочинають бойові дії, цілком успішні для наступаючих.
Однак задовго до націоналізації каналу, ще у 1955 році, СРСР через Чехословаччину став постачати зброю до Єгипта, в результаті цих поставок в чисельному вираженні збройні сили Єгипту до початку 1956 року вчетверо перевищували ізраїльські.
Активні наступальні дії почалися в 20-х числах жовтня 1956 і вже до 5 листопада коаліція захопила весь Синайський півострів і практично вийшла до Суецького каналу.
5 листопада МЗС СРСР заявляє:
«Советское правительство считает необходимым обратить внимание на то, что развязанная Англией и Францией агрессивная война против Египетского государства... чревата последствиями для всего мира...
В каком положении оказалась бы сама Англия, если бы на нее напали более сильные государства, располагающие всеми видами истребительного оружия? А ведь такие страны могли бы и не посылать к берегам Англии военно-морские и военно-воздушные флоты, а использовать другие средства, например ракетную технику... Мы полны решимости применением силы сокрушить агрессоров и восстановить мир на Востоке. Мы надеемся, что в этот критический момент Вы проявите должное благоразумие и сделаете из этого соответствующие выводы»
Послів Англії, Франції та Ізраїлю викликали до МЗС СРСР вночі 5-6 листопада. При врученні листів послам Британії і Франції детально розповіли скільки ракет потрібно для знищення їх країн. І додали, що ракети вже стоять на старті і заправлені.
Далі, 10 листопада, повідомлення ТАCС:
«Ярким выражением горячих симпатий советских людей к египетскому народу, как и к другим народам Востока, борющимся за свою национальную независимость и свободу, являются многочисленные заявления советских граждан, в среде которых имеется большое число находящихся сейчас в запасе летчиков, танкистов, артиллеристов, а также офицеров — участников Великой Отечественной войны, с просьбой разрешить им направиться в Египет в качестве добровольцев, чтобы вместе с египетским народом бороться за изгнание агрессоров с египетской земли. В руководящих кругах СССР заявили, что если Англия, Франция и Израиль вопреки решениям ООН не выведут все свои войска с территории Египта и под различными предлогами будут затягивать осуществление этих решений и накапливать силы, создавая угрозу возобновления военных действий против Египта, то соответствующие органы Советского Союза не будут препятствовать выезду советских граждан — добровольцев, пожелавших принять участие в борьбе египетского народа за его независимость»
Впізнаєте? Так це ж ті самі «відпускники», «зелені чоловічки». Ніщо не нове під луною.
І Французи з англійцями здригнулися. Військові дії були припинені. У Британії після цього катастрофічного провалу змушений був піти у відставку прем'єр-міністр Ентоні Іден.
СРСР прямо погрожував країнам західної Європи ядерною війною! Але, це, звичайно ж, був відвертий блеф. Який був, можливо, спонтанний або заздалегідь запланований. Це не важливо, це другорядне для суті. Головне, це спрацювало. Запам'ятаємо.
Можна бути агресивним. Можна тиснути. Можна трясти ядерної дубиною. Це працює.
Хрущов перемагає і тут.
Всі у світі переплетено, все взаємопов'язане. Причини і наслідки. Наслідків не буває без причин, а причин без наслідків. Іноді наслідки проявляються не відразу, а дають про себе знати через довгий час.
У нашому випадку наслідки і причини йшли поруч.
Натхнений такою перемогою Хрущов лише через пару років зважився на ще більш ризиковану гру. Вже проти США. Але одна справа, коли проти тебе старий втомлений солдат Ейзенхауер, який знає ціну життя, бачив моря крові і не хоче нової бійні, а інша справа — коли молодий енергійний лідер нації Джон Кеннеді. Хрущов вважав, що недавно обраний, абсолютно недосвідчений Кеннеді, легко буде ним переможений і обдурений.
Але не так сталося, як гадалося.
Ці світові події відомі як Карибська криза 61-62 років. (І знову я порекомендую, тим хто ще не встиг ознайомитися, книгу Віктора Суворова «Кузькіна мать: Хроніка великого десятиліття»)
Все більш агресивні, авантюрні дії Микити Хрущова змусили задуматися військове керівництво СРСР. Адже вони, так само як і Ейзенхауер, були безпосередньо свідками тих кошмарів, які принесла Друга Світова війна і не горіли бажанням знову пролити ріки крові. Але проблема була не тільки в можливій новій війні, проблема ще і в тому, що СРСР просто не мав чим відповісти Америці. США мали значну перевагу, в першу чергу в ЯЗ і засобах її доставки. І тоді радянські маршали змовилися і організували витік американцям та британцям цілком таємних відомостей про ракетно-ядерний арсенал СРСР. З тим щоб показати Вашингтону, що Хрущов відчайдушно блефує і що війни точно не буде, оскільки воювати СРСР нічим.
Результатом цієї авантюри став тотальний провал Хрущова і радянської політики. До речі, цікавий епізод. Розуміючи що його позиції хитаються, Микита Сергійович в 1964 році дав Звєзду Героя Радянського Союзу президенту Єгипту Насеру. Таким чином він хотів сказати, дивіться, ось з Насером у нас все вийшло як треба, я мав рацію! Але не Насеру насправді була ця Звєзда, а немов самому Микиті Хрущову. Все одно, було вже пізно. І в 1964 Хрущова прибрали.
Загалом, для СРСР сталася зовнішньо- і внутрішньополітична катастрофа. Яка мала кілька далекосяжних наслідків для світової історії.
Одним з кілька наслідків Карибської кризи був таким. У Радянському Союзі ясно зрозуміли, що в пряму США перемогти неможливо, сили не рівні. Але навіть в разі військового паритету, в такій війні переможців не буде, від планети Земля залишиться радіоактивна пустеля непридатна для життя. Значить, треба шукати інші шляхи для перемоги.
І тоді, в другій половині 60-х, СРСР застосовує нову стратегію.
__
У 1970 році на Захід втік співробітник агентства «Новості» і за сумісництвом агент КДБ Юрій Безмєнов. Після деякого часу, які він провів вимушено ховаючись, він в результаті будучи розкритим, почав виступати публічно.
Юрій Безмєнов — фахівець рідкісної професії серед перебіжчиків з СРСР — був гуру пропаганди. В інтернеті є запис його лекції, в якій він розкриває секрети нової глобальної стратегії Радянського Союзу: оскільки ми не можемо перемогти Захід у прямому зіткненні, тоді ми повністю знищимо вас зсередини. Ми будемо руйнувати ідеологічні, моральні та цінностні основи відкритого західного суспільства, в першу чергу США. Поки ви не загрузнете в хаосі, беззаконні, злочинності, наркоманії. Коли вже будь-який порядок і мир сприйматиметься суспільством як порятунок. Нехай навіть дарований вчорашнім заклятим ворогом. (Нічого не нагадує?)
Основні цілі для підривної діяльності:
1 Релігійні організації
2 Освітні установи
3 ЗМІ
4 Політичні партії
5 Громадські організації
6 Держава
7 Правоохоронні органи
8 Збройні сили
9 Профспілки
10 Наука, культура, мистецтво
Процес руйнування держави складався з чотирьох стадій:
1 Деморалізація
2 Дестабілізація
3 Криза
4 Нормалізація
Де під останньою стадією малося на увазі введення радянських військ для «нормалізації» обстановки в атакованій совєтами країні.
Ось тут лекція Безменова, хто ще не бачив. З рос. субтитрами.
І ви навіть уявити собі не можете, хто з відомих і шанованих радянських людей, артистів, був залучений в цю масштабну антизахідну діяльність. А ще, просто як приклад такої диверсії, даю посилання на одне з безлічі активних заходів — Operation Infektion.
Дам невелику пораду. Якщо ви хочете знати обстановку і настрої соціуму в чужій країні — дивіться їхні фільми. Кінематограф не тільки дасть відповіді про сьогодення, але також розкаже і про мрії, думки, прагненнях досліджуваної нації. Це реально магічне дзеркало, в якому відбивається колективне несвідоме.
Якщо ви дивилися в 80-х роках американські бойовики, то не могли не звернути увагу на те, який обстановка була в ті часи в містах США. Якісь бомжі, бандити, наркомани, звалища сміття, старі газети і папери водять хороводи по вулицях. У Крокодила Данді нахабно намагалися віджати гроші використовуючи абсолютно непридатний для цього ножик, то Арні-Термінатор Перший зустрічав на вулицях якихось злих панків хуліганів. Робокоп в бляшаному смокінгу боровся по мірі своїх сил з бандитами, і, одночасно — з порушенням техніки безпеки розміщення сірчаної кислоти. Сталлоне-Кобра не виймаючи сірничка з рота героїчно завалив цілий натовп лиходіїв. І так далі.
Коротше, життя в благословенній Америці було насправді не дуже спокійним. Ось графік зі статті вікіпедії про злочинність Нью-Йорка.
Зверніть увагу яка чітка кореляція — злочинність починає стрімко зростати з кінця 60-х початку 70-х, досягаючи максимуму в 1990 році, уявляю, яка криміногенна ситуація у них тоді була. А після того, починаючи з 1991, тренд змінився і все пішло донизу, дуже різко пішло. Що там у нас сталося в 1991 році від Р.Х.? А СРСР закінчився.
Але Совєти довбали не тільки Америку. Ось графік смертей від терористичних атак в Західній Європі. Абсолютно та ж сама картина, з тим невеликим розходженням, що кримінал різко спав, а тероризм зійшов трохи плавніше. Це легко пояснити — тероризм все ж мав ідеологічний підтекст, що надає деяку інерцію процесу.
Які вам відомі європейські терористичні організації? Пару прикладів. «ЕТА» — ліворадикальна террористична організація з країни басків, Іспанія.
«Червоні бригади» — італійська ліворадикальна террористична організація. Причому вікі відразу видає «секрет полішинеля» — організація діяла з 1970 року і до кінця 1980-х. Абсолютно чіткі рамки. І трохи нижче, знову з вікі, цитата «в 2000-х годах для обозначения начавших возрождаться леворадикальных организаций журналисты стали использовать термин Новые Красные бригады.»
Це путін знову згадав старі методи і напрацювання.
Зараз Рашка як і СРСР свого часу, активно використовує радикалів, екстремістів, ультранаціоналістів, крайніх всіх мастей — і правих і лівих у своїх політично-терористичних цілях. Іноді втемну, іноді, як ле Пен, відрито, не ховаючись .
Коло замкнулося. Яка наступна станція? Крах рф?
Насправді, найбільша терористична організація світу — російська федерація.
