Силу та промовистість окремих сюжетів, які зараз «виринають», дуже важко осягнути та описати «репортажно» — настільки багато в них переплітається контекстів та підтекстів…
У 2015 році на Володимирській гірці в Києві, неподалік від перетину вулиць Трьохсвятительської та Костельної, з'явилась мармурова фігура Данте Аліг'єрі (1265-1321) — видатного італійського поета, філософа, богослова та політичного діяча, автора шедевру світової літератури «Божественна Комедія».
Подія, приурочена до 750-річчя з дня народження поета пройшла майже непоміченою. Більшість киян або взагалі не бачили цей монумент, або не задумувалися над тим, кому він поставлений.
Найбільшими «шанувальниками» скульптури стали місцеві гопники, які одразу оцінили вразливість одного з її елементів – орла (у Данте це і «птах Юпітера», і «імперський орел» Давнього Риму, і символ Святого Іоанна Богослова – автора Апокаліпсису). Наразі невідомо, скільки разів доводилося відновлювати мармурового птаха. Найчастіше його можна було побачити «закутаним»/закритим для доступу на період реставрації.
- Фото з Мережі, автора, на жаль, встановити не можу
Тепер обкладена мішками з піском вся композиція, оскільки вже йдеться не про атаку дрібних вандалів на «паркову скульптуру», а, ситуацію, коли, цитуючи поета «здригнувся Всесвіт, і зчинивсь переполох, та, мабуть, світ на хаос обернувся».
Великий Данте Аліг'єрі, у своїх видіннях, безстрашно спускався до глибин Царства мертвих. Описавши, якими конкретно історичними персонажами населені всі 9 кіл того світу та на які муки вони приречені за свої лихі вчинки.
Але тепер Пекло само вирвалося назовні і атакує не лише світ живих, але пам'ять про того, хто бачив його погибельну мерзенність...
«А ці насильства — кривда Божества:
Його відкинення, хула кричуща,
Зневага до природи і єства»
«Злий вчинок приводом неправді ставсь,
Огидний небу; той несправедливий,
Хто до насильства та оман вдававсь.
Самим лиш людям злий обман властивий
І тим бридкіший Богу, тож для них
У нижчих колах мук добір жахливий»
(переклад Євгена Дроб'язка)
До речі, перший російський переклад уривку з «Божественної комедії» опубліковано в Харкові, в журналі «Украинский вестник». Перекладач, слобожанський українець Орест Сомов (1793-1833), не тільки обрав для ознайомлення російськомовного світу з твором італійського гуманіста розділ «Пекло» («Надпись на вратах адовых: Из Дантовой поэмы Ад"//«Украинский вестник", 1817, ч. VI., № 4, с. 100), але й назвав його окремою поемою.
У цьому є щось "промислительне" — для народу Гога і Магога інші частини (з описами Чистилища та Раю) є непотрібними...
Якщо в Росії ще залишилося щось спроможне до рефлексій, воно мало б задуматись, чи не проступають вже ці слова ("вшедший! надежду всяку отринь") на огорожі того "людинця", що на нього стрімко перетворюється їхня країна…
