Якщо «потягнути за ланцюжок» і спробувати докопатись до історії появи того чи іншого свята, то, як казав один відомий у (дуже) вузьких колах класик, «багато чого може понавилазювати» : — )
Розкручений до фантасмагоричних масштабів американською масовою культурою Хелловін в своїй першооснові є передвечір'ям Дня пам'яті всіх святих (святкується у Католицькій церкві 1 листопада). Власне й сама назва є скороченням слів "All Hallows Eve" — «непередодні дня усіх святих».
Згадування про активізацію нечистої сили в цей момент має свою логіку («найтемніша ніч – перед світанком"). Образ зібрання всіх святих взятий з Біблії (у тому числі — з Одкровення Св. Іоанна) і відсилає нас до Страшного суду, на якому праведні восторжествують, а нечестивців остаточно покарають.
Проте це лише "верхній пласт", за яким приховано багато чого цікавого.
Початково дане свято ("Всіх святих") християни Заходу призначили на 13 травня. У цей день в 609 році був освячений, як християнська церква Св. Марії та усіх мучеників, давньоримський Пантеон (Храм усіх богів). Нова символіка цього дня мала "перекрити" язичницьку: у Давньому Римі 9-го, 11 та 13-го травня святкувалися Лемурії – дні пам'яті померлих. Римляни вважали, що в ніч напередодні цього свята стиралася межа між світами мертвих і живих. І завданням кожного глави родини було, за допомогою спеціальних обрядів, уберегти свою домівку від проникнення до неї "візитерів" з потойбіччя.
- Давньоримський Пантеон (І-ІІ ст. н.е)
У середині VIII століття, Папа Григорій ІІІ освятив в честь Всіх святих одну з капел тогочасного собору Св. Петра. Відбулося це 1 листопада, і через якийсь час вирішено було перенести святкування саме на цей день.
Однак і тут не вдалося "розірвати" підтекстний зв'язок шанування святих з шануванням померлих, як таких. Адже, найвірогідніше, дату освячення було обрано не випадково, а під впливом занесеної з Ірландії традиції.
За язичництва в цей день там відзначали кельтське свято Самайн (Савань), яке християнські місіонери "перекодували" на День всіх святих.
До того воно, одночасно, було і святом завершення збору урожаю, і днем пам'яті померлих (шанування предків).
Така "гібридність" відобразилась у атрибутиці святкування. Зокрема, широко використовувався "світильник Джека" (назва пізніша, з'явилась не раніше XVIII століття) – вирізана з підходящого овоча людська голова, в середині якої горить свічка.
Він символізував ліхтар, який допомагав неприкаяним душам знаходити дорогу у загробному лабіринті. Міг також слугувати "оберегом" для дому на період, коли "стиралась" межа між світами живих та померлих.
"Монополія" гарбуза на те, щоб бути першоосновою даного артефакту – відносно недавня (ХІХ сторіччя). І пов'язана з агрономічними успіхами американських фермерів. У їхніх британських, шотландських та ірландських предків для цього частіше використовувалась ріпа та бруква : — ).
Швидше християнські, аніж поганські корені у традиції випрошування солодощів.
У підтексті цього дійства підрозумівається, що цукерки видають "в обмін" на молитву за упокій душі предків господаря дому.
Взаємопроникнення різнорідних/різнокультурних празденств породило плутанину.
Спочатку люди звертались до потойбіччя/світу духів та привидів напередодні власне свята Всіх святих (тобто — 31 жовтня). І ця традиція багато де збереглася, попри те, що Католицька Церква ще з Х-го століття закликала згадувати про померлих вірних не до, а після святкувань (2 листопада).
Адже символічна пам'ять про своє коріння у всіх народів сягала глибше, аніж християнська ера (а запропонований церковниками день пам'яті померлих підрозумівав згадку лише тих з них, які були хрещені).
Таким чином, історія відзначення Хелловіну — це свідчення про одну зі спроб адаптувати до християнства більш древню містичну традицію.
Певних успіхів на цьому шляху було досягнуто.
Однак півтора тисячоліття для повної конвергенції виявилося недостатньо…
