«Люди бачать лише зовнішню оболонку
та ніколи не можуть сказати, що за нею ховається»
Джозеф Конрад, «Сердце пітьми»
Інколи історія «потрапляє в кадр» у настільки концентрованому вигляді, що для розуміння логіки її розвитку більше дає аналіз одного зображення, аніж прочитання сотень сторінок архівних документів чи свідчень очевидців.
Так сталося з фото британського репортера польського походження Кріса Нєдентала (Chris Niedenthal), зробленим у перший день (13 грудня 1981 року) «воєнного стану» (запроваджений керівництвом ПНР на чолі генералом Войцехом Ярузельским для протидії опозиційним демократичним силам в країні).
На перший погляд – це не більше, ніж випадкова «замальовка» з вулиці. Відмінність якої від будь-якої буденної – в наявності групи військовослужбовців та бронетранспортера.
Але насправді в ній заховано безліч, сказати б – «гіперпосилань» на різні нюанси, які розширяють «кадр» далеко за межі варшавської вулиці та конкретного грудневого дня.
На фото ми бачимо варшавський кінотеатр "Moskwa" (нині цієї будівлі вже немає, збереглися лише фігури левів, які стояли біля входу). Збудований у 1950-му році, він, початково, мав називатися "Wieczór" («Вечір"). Однак це було б занадто "легковажно" для столиці "народної республіки".
Втім, попри свою "лоялістську" назву, кінотеатр "Москва" був одним з небагатьох місць у ПНР, де легально можна було дивитись новинки західного кінематографу. У грудні 1981 року там йшов фільм Френсіса Форда Копполи "Апокаліпсис сьогодні" (у польському прокаті – "CzasApokalipsy").
Польський глядач міг на власні очі побачити те, про що радянський міг лише прочитати у розгромній рецензії в журналі "Искусство кино" (№6 за 1980). Серед іншого, в ній йшлося про те, що звернення американських митців до образів з Одкровення Св. Іоанна Богослова, свідчить про те, що суперечності капіталістичного світу стали катастрофічними (тобто – що Захід не "загниває", а в буквальному сенсі знаходиться "на краю погибелі").
Але фільм Копполи привертав увагу польської аудиторії не лише своєю "напівзабороненістю" та специфічною "актуальністю" (не складно було провести паралелі між війною США у Індокитаї та радянським вторгненням до Афганістану). Але й тим, що в основу його сценарію було покладено роман Джозефа Конрада (уродженця Бердичіва Юзефа Теодора Конрада Коженьовського) (1857 – 1924) "Сердце пітьми". Події і головних героїв було у буквальному сенсі "перенесено" з Бельгійського Конго кінця XІX-го століття до В'єтнаму кінця 1960-х.
Є на фото Нєдентала і набагато ближчі відсилки – і географічно, і хронологічно.
Наприклад, біля будівлі стоїть бронетранспортер SKOT (Średni Kołowy Opancerzony Transporter) — спільний продукт оборонпому Чехословацької соціалістичної республіки та Польської Народної Республіки. Він мимоволі нагадує, що минуло всього 13 років від моменту вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини, а ситуація знову повторилася.
У вересні 1981 року відбулися найбільші після ІІ-ї Світової війни радянські військові навчання "Запад-81", під час яких, серед іншого, відпрацьовувалася і висадка десантів на території Польщі. Варшавський грудень 1981 мав всі шанси стати "калькою" празького серпня 1968-го року. Однак чи то керівництву ПНР вдалося переконати Москву, що їм вдасться опанувати ситуацію власними силами. Чи, можливо, "кремлівські старці" не зважились посилювати конфронтацію з Заходом та розпочинати конфлікт на одній околиці "зовнішньої імперії" маючи серйозні проблеми на іншій (в Афганістані).
Зрештою, СРСР та його сателіти, на той момент, потрапляли у все більшу залежність від надходжень вільно конвертованої валюти. За яку доводилось імпортувати навіть продукти харчування, не згадуючи вже про предмети широкого вжитку, одяг та техніку. Це вже важко встановити достеменно, але люди (окрім солдатів) на фото – одягнуті не в продукцію місцевої легкої промисловості. Та й радянська машина "Жигули", яка потрапила до кадру – всього лише версія застарілої на той момент моделі "Fiat-124", випущена на купленому в Італії заводі… (UPD. Можливо, що в кадрі "Fiat-125р", що вироблявся у Польщі за італійською ліцензією).
Таким чином, на одному фото з грудня 1981 можна "роздивитися" цілу павутинку "тріщинок", які на той момент пішли по зовнішньому муру СРСР.
Так само зараз, майже сорок років по тому, такі ж тріщини в новому "зовнішньому контурі" Російської імперії можна зауважити на фото з київського Майдану 2013-14 років, нинішніх "антилукашенківських" протестів у Мінську, мітингів у Кишиніві, Тбілісі чи Єревані.
Проте "втеча з кіно "Москва"" для більшості пострадянських країн — триваліший та важчий процес, аніж це було для східноєвропейських країн-сателітів СРСР у 1980-х роках :-(
