Найпопулярнішими у Росії фільмами Алєксєя Октябріновича Балабанова (1959-2013) є «Брат» та «Брат-2». Головний герой дилогії, Даніла Багров, у 2017 році, за результатами онлайн-голосування був визнаний національним супергероєм Росії.
Власне, з цим «кіном» добре знайомі й в Україні, тому немає сенсу особливо вдаватись в деталі його сюжету (-ів), в яких «спресовано» все те, що росіяни вважають «боротьбою за справедливість» та відображено набір методів, що їх допустимо задля встановлення цієї «настоящей правды» застосовувати.
Герой, зіграний актором Сєргєєм Бодровим – жорстокий вбивця (але не без виявів своєрідної «сентиментальності»), ксенофоб та антиамериканіст. Його уявлення про світ – вкрай поверхові, але судження про те, що в ньому є «правильним» і «неправильним» – категоричні та безапеляційні. При цьому росіяни знаходять в них «нечто сокровенное» та квінтесенцію «мудрости народа». Цитованість фраз «брата Даніли» (типу «сила – в правде» чи «кердык вашей Америке») – абсолютно безпрецедента.
Втім, не лише слова кіногероя у виконанні «сексі» Бодрова викликали душевний підйом у мільйонів пересічних росіян. В кінотеатрах глядачі стоячи аплодували під час сцени вбивства «бандерівця» в американському сортирі – реагуючи на фразу «За Севастополь вы еще ответите». Людям, для яких позитивним взірцем міг стати персонаж, зіграний Віктором Сухоруковим (за сценарієм – старший брат Даніли, дегенерат, злодій та вбивця) легко було «продати» в якості прикладів для наслідування упирів типу «Гіві» чи «Мотороли», а відверту кримінальну бійню – видати за епічний «освободітєльний паход».
Можна, звісно (і, частково, це було б справедливо) висловити претензію покійному Балабанову в тому, що виховане на його «братьях» покоління зараз, нічтоже сумняшеся, йде на злочини проти людяності в Україні. Але реально він аж ніяк не є деміургом цього феномену – митець просто став черговим (ре)конструктором «дзеркала», в якому відобразилися глибини «загадочной русской души»…
Зрештою, в творчості цього режисера є й роботи, що їх росіяни жорстко «відторгнули». Насамперед йдеться «Груз 200». Хоча в ньому, на відміну від «Брата-2», змальовували не далеку й незнайому Америку, а саму Росію (в її СССРівській іпостасі). Дія цього фільму відбувається в 1984-му, в ньому відображено агонію Радянського Союзу, що, ще за 7 років до формального розпаду, зайшов у глухий кут ідеологічно, етично, економічно, організаційно — і навіть в воєнному плані.
До речі, одну з найсильніших сцен (прильот «Чорного тюльпану» з афганським «грузом 200», в який на місце гробів вантажать нове «гарматне м'ясо») зняли у Пскові, а в масовці були задіяні десантники Псковської повітряно-десантної дивізії…
У цьому фільмі фактично немає позитивних героїв та важко відшукати «духопідйомні» цитати. Адже відчуття близького краху та розпаду імперії — «Скоро все изменится!», що їх, за секунди до страти, передає зіграний Алєксєєм Сєрєбряковим трудолюбивий «мужик» (міфічної моделі «до 1917-го», якого так до кінця і не змогла поламати радянська влада)) сприймається пересічним росіянином не оптимістично, а трагічно. Фальшиві велич та блиск імперії – важливіші для них за мільйони окремих людських доль. Їхні «серця» — на боці маньяка-міліціонера, який є одним з уособлень СРСР в цьому фільмі …
В Росії неодноразово збирали кошти на «тиражування» пам'ятників кіногерою «Даниле Богрову» та оголошувались конкурси на їхні проекти. Однак жоден митець не спроможеться перевершити той «монумент», що зараз «встановили» українські воїни: вщент розбита бронемашина Z-армії, з випаленими трупами «освободітєлєй-правдоносцев», яких не так просто буде зібрати в цинковий «груз-200».
І з риторичним написом-кіноцитатою: «z-В чем сила ?-z».
