Не існує «стандартів» та правил, які б регулювали зміст інавгураційних промов Президентів України. Як і у випадку з поздоровленнями з Днем Незалежності, кожен з новобраних Глав держави може робити якісь «історичні» алюзії, згадувати чи не згадувати про певні події та/чи персонажів. Однак вже сама участь в «ритуалі» отримання повноважень volens-nolens означає згоду переможця виборів на певне трактування історії країни, якою він береться керувати. Незалежно від того, наскільки той чи інший політик знає/розуміє/усвідомлює певні «тонкощі», пов'язані з цим.
Набір президентських інси́гній (предметів, що є ознаками влади (атрибутами державності) був остаточно усталений лише у 1999-му році — напередодні другої інавгурації Леоніда Кучми.
Згідно з Указом Президента України від 29 листопада 1999 року «Про офіційні символи глави держави»" до них належать: прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України та Булава Президента України.
У положені про ці символи недвозначно підкреслено, що
- прапор Президента має "золотий Знак Княжої Держави Володимира Великого";
- медальйони Знаку Президента "містять зображення знака Київського князя Володимира Великого, герба Галицько-Волинського князівства, герба Великого Князівства Литовського, герба Війська Запорізького, родового герба гетьмана Богдана Хмельницького, герба Української Народної Республіки";
- гербова печатка оформляється з використанням стилізованого зображення знаку "Орден князя Ярослава Мудрого";
- булава (зовнішній вигляд в документі не деталізується) Президента України "засвідчує спадкоємність багатовікових історичних традицій українського державотворення".
- Президентська булава у "розібраному" вигляді
Усі вищезгадані предмети виготовлені у 1999-му. Тоді ж було поставлено крапку в історії зі спробами "інкорпорувати" як Знак Президента України "Знак гідності Голови Української Держави" (інша назва – "Клейнод гетьмана Івана Мазепи"). Цей ланцюг з медальйонами, виготовлений в 1937-му році для керівників екзильного уряду, у серпні 1992-го року Л. Кравчуку передав останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк. Проте статус цієї реліквії (ключовим елементом якої є невеличка мощехранительниця поч. ХVIII ст.) в незалежній Україні так ніколи й не був врегульований.
"Новодільність" наявних інсигній не влаштовувала третього Президента. На інавгурації Віктора Ющенко (січень 2005), "додатковими", до згаданих в Указі 1999-го, символами стали, спеціально доставлені з музеїв Польщі та Швеції, автентичні булава й особистий прапор гетьмана війська Запорізького Богдана Хмельницького.
Віктору Януковичу ж напередодні інавгурації у лютому 2010 презентували ще давніший (хоча майже стовідстоково – фейковий) артефакт: перстень сина Ярослава Мудрого Всеволода (1030-1093). За легендою, його нібито подарував княжичу візантійський імператор Костянтин ІХ Мономах (біля 1000-1055). Янукович приймав президентську присягу з цим "перстнем Мономаха" на пальці – також в якості своєрідної "додаткової" історичної інсигнії.
Наскільки можна судити з відкритих джерел, Петро Порошенко та Володимир Зеленський не прагнули такого роду виходів за межі офіційного протокольного та/чи "історично-символічного" рядів, закладеного у 1999-му. Однак виявилось, що і в ньому є свої таємниці та неоднозначні алюзії.
- 2.Булава зі стилетом, Європа, XVII ст. Зі збірок Російського історичного музею, була представлена на виставці, присвяченій Кубанському козачому війську.
Наприклад, Зеленському вже в день прийняття присяги (20 травня 2019), "повідомили" про пряму і приховану символіку президентської булави. Зокрема, нагадали, що вона лише зовні виглядає як декорований церемоніальний атрибут. Тоді як всередині неї міститься цілком таки функціональна холодна зброя — стилет, з гравіюванням на лезі "Omnia revertutur" («Все повертається").
Роз'яснення символічного навантаження де-факто – ще однієї, прихованої президентської інсигнії, що її дають геральдисти – досить розпливчасті. В основному вони обмежуються трактуванням сенсу напису (нібито це непрямий парафраз з національного гімну («Ще нам, браття, українці, усміхнеться доля"), а також нагадування про те, що термін служіння президента народові – обмежений у часі (владу треба повертати/віддавати).
Натомість буквально "на поверхні" лежить ще декілька пояснень.
Наприклад порівняння "стилета" та "стилоса" (металічної палички для письма давніх епох, від назви якої й походить назва даного виду кинджалів). Тобто, Главам держави нагадують, що перо в їхніх руках – також є зброєю. Тримаючи в одній руці булаву (символ держави), вони завжди мають пам'ятати, що, за потреби, вони мають взяти до іншої знаряддя для її захисту.
Що ж до напису, то, він також виводить на "Omnia mutantur, nihil interit" («Все змінюється, [але] ніщо не щезає [без сліду]") з "Метаморфоз" Овідія та "Sapiens scit sibi omnia restare; quidquid factum est, dicit: sciebam" («Розумний знає, що на нього чекає і щоб не сталось каже – "Я знав") з "Моральних листів до Луцилія" Сенеки…