Мисливський палац Шувалових у Тальному (Черкаська область) раптово «популяризували» у Фейсбук. Відома журналістка побачила на своїх селфі «привид», що нібито блукає напівзруйнованими приміщеннями цієї споруди.
У підсумку, виявилося, що йдеться про якусь оптичну ілюзію. Але сам палац дійсно приховує багато загадкових історій – просто їх навряд чи можна упіймати фотокамерою :-)
Наприклад, на «українського Дена Брауна» чекає сюжет, пов'язаний з могильними плитами, які є біля колишнього парадного входу: Петра Шувалова (1819-1900), його дружини Софії Шувалової (у дівоцтві — Наришкіної) (1830 -1894) та їхнього старшого сина Павла Шувалова (1847-1902).
Біля них знаходиться також хрест, який, чи то був на одній з могил, чи стояв у фамільному склепі (нині зруйнованому).
Навколо цього хреста «накручується» версія щодо того, що він є доказом приналежності Шувалових до масонства.
Не берусь стверджувати однозначно (зрештою, серед представників цього роду дійсно були вільні муляри), однак зображені там Агнець та Хризма, самі по собі, нічого не доводять. Як і форма хреста, яка могла бути лише слідуванням певній «моді» і не містити глибших алюзій.
Натомість відомо, що Павло Шувалов був одним із засновників і керівників дуже загадкової організації — «Святої дружини» (постфактум «перейменованої» у «Священну») ("СД").
Ця "дружина" існувала у 1881-1883 роках. Її створила група аристократів задля протидії революційному тероризму і захисту імператора та його родини (Шувалов відповідав якраз за останній напрямок роботи).
Де-факто вона була організована як масонська ложа, причому так і не встановлено, хто ж був у ній "братами" №№1-5".
Граф Павло Шувалов, чиє ім'я найбільш "засвічене" в історії "Святої дружини", був "номером 8".
"Дружинники" розгорнули активну діяльність як всередині Російської імперії, так і за її межами. Зокрема, були розроблені плани фізичної ліквідації низки емігрантів-"нігілістів" (наприклад — "батька анархізму" князя Кропоткіна). Провадилась активна робота по дискредитації революційного руху, в тому — й доволі нетрадиційними для того часу способами. Зокрема, на гроші "СД", але від імені "революційних організацій", за кордоном видавались газети "Вольное слово" та "Правда". В яких друкувались матеріали, котрі дискредитували ідеї реальних антимонархістів.
Де-юре "СД" ліквідована у 1883-му році, а всі її документи і наробки нібито передані поліції. Однак в дійсності списки агентури і архіви цієї організації було знищено. Відомо, втім, що цілий ряд молодих чиновників (у тому — майбутні прем'єр-міністри С. Вітте та П. Столипін), що були її членами, у подальшому зробили гарну кар'єру.
Чим насправді було це таємне товариство, що мало боротись з іншими таємними товариствами їхніми ж методами — залишається загадкою.
Чи воно дійсно припинило існування у 1883-му — знак питання.
Чи може пролити якесь додаткове світло на це надгробок графа Шувалова у Тальному — також не зрозуміло.
Втім, вибір, в якості епітафії на могилі, уривка з Євангелія від Іоана (14:1 ""Да не смущается сердце ваше; веруйте в Бога, и в Меня веруйте"), схиляє чашку терезів на користь небезпідставності припущень, що борці з "карбонаріями" самі були інкорпоровані до якихось структур, де-юре – заборонених в Російській імперії...
