Nomen est omen — ім'я говорить само за себе

Символічне значення перемог на полі бою часто буває масштабнішим, аніж суто військове. Знищення в порту тимчасово окупованого Бердянська російського великого десантного корабля «Орск» — один з таких випадків.

На першому, загальнопомітному, рівні, цей успіх додає ентузіазму з причини співзвучності назви цього рашистського корита (досить древнього, до речі) з орками зі світу «Володара кілець». Вважається, що назву для цієї раси злих істот Джон Толкін вивів від Orcus — одного з імен давньоримського божества смерті і підземного світу (пізніше цей персонаж «злився» з Плутоном).

Орків потопили на «Орську», оркський корабель «Орськ» — звучить добре.

Але не Толкіном єдиним.

Орськ – це один з «географічних феноменів». Через місто протікає річка Урал, який є умовним «кордоном» між Європою та Азією. Суто формально, частина містян в ньому живуть в Європі, інша – в Азії. Втім, в реальному житті всі вони живуть в непозбувному «совку», про що красномовно свідчать назви районів міста: Ленінський, Октябрський, Совєтський. Ну і «істово-істерично» підтримують «спєцопєрацію на Украінє» — літерами Z і V прикрасили не лише оркську мерію, але й школи міста… Втім, все це досить типове для Мордору в його нинішньому припадку воєнного психозу.

Місто цікаве нам іншим.

Далекий уральський Орськ має безпосередній стосунок до української історії. А саме: у 1847-48 службу в Орської фортеці проходив рядовий третьої роти п'ятого лінійного батальйону Оренбурзького корпусу Тарас Шевченко. Попри сувору заборону, Шевченко продовжував таємно малювати і писати вірші, зберігаючи їх у «захалявних книжечках». Під час «орського» періоду заслання були написані декілька «знакових» віршів та поем (наприклад: «Не гріє сонце на чужині» , «Полякам» , «Чернець»  та ін.).

Саме в Орську поет написав ці рядки:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

(«Сон» («Гори мої високії" )

Шевченко цікавився життям казахів, що кочували в околицях фортеці, вивчав їх пісні й легенди, що цікаво відобразилось у його пізнішій творчості. Зокрема, про те, яке враження Орськ справив на Шевченка відомо з його повісті "Близнецы" (1855): "Так вот она, знаменитая Орская крепость! — почти проговорил я, и мне сделалося грустно, невыносимо грустно, как будто меня бог знает какое несчастие ожидало в этой крепости. А страшная пустыня, ее окружающая, казалася мне разверстою могилой, готовою похоронить меня заживо... Подъезжая ближе к крепости, я думал (странная дума), поют ли песни в этой крепости. И готов был бог знает что прозакладывать, что не поют. При такой декорации возможно только мертвое молчание, прерываемое тяжелыми вздохами, а не звучными песнями. Подвигаясь ближе и ближе по широкому, едва зеленью подернутому лугу, я ясно уже мог различать крепость: белое пятнышко — это была небольшая каменная церковь на горе, а красно-бурая лента — это были крыши казенных зданий, как-то: казарм, цейхгаузов и прочая. Переехавши по деревянному, на весьма жидких сваях, мостику, мы очутились в крепости. Это обширная площадь, окруженная с трех сторон каналом аршина в три шириною да валом с соразмерною вышиною, а с четвертой стороны — Уралом. Вот вам и крепость. Недаром ее киргизы [так називали в Російській імперії казахів] называют Яман-кала ["місто-погань", сучасною казахською — Жаманқала]. По-моему, это самое приличное ей название".

В критичні моменти занурені в глибини історії "знаки і символи" яскраво проступають на поверхню поточних подій. "Рускій воєнний корабль" названий на честь "міста-погані" Орська знайшов свій ганебний кінець в українському Бердянську (назва якого, за однією з версій, походить від ногайського виразу "даний Богом").

Це ж чекає і на весь безславний москальський Чорноморський флот (зрештою – не вперше, але, сподіватимемось, вже востаннє) і на "тюрму народів" — Росію. Замість того, шоб займатися Z-розмальовками, російським нацистам, які живуть на кордоні Європи та Азії, варто починати вчити казахську…

 

UPD. Як виявилось, "Орськ" поки втік. За нього поплатився однотипний ВДК "Саратов". Жорна справедливості працюють не так швидко і точно. Але — невідворотно...