Andriy Starodub: Кримський надреалізм

Сімферопольский художник Юрій Лаптєв – абсолютно «русский человек», з виразною ностальгією по СРСР («все было хорошо, пока Горбачев не развалил Союз").

Не складно здогадатись, як він сприйняв "русскую вєсну" та "возвращєніє в радную гавань".

Однак інколи інтуїція митця ловить якісь речі, які не може осягнути/адекватно інтерпретувати їхній розум.

У 2012-2013-му роках Лаптєв намалював серію сюрреалістичних (фр. surrealisme — "надреалізм") картин, в яких, дивним чином, "відзеркалилось" найближче майбутнє Криму.

Образ ненажерливої сарани («зєльоного кузнєчека — совсєм как чєловєчєка"), наприклад, просто ідеально відображає природу російської експансії...

Як і слимак — що є не лише символом завмерлого часу, але й паразитування та природі та "гріховних лінощів" (так цей образ інтерпретували середньовічні художники).

Якоюсь мірою картини Лаптєва (хоча сам він, звісно, це б заперечив) перекликаються з класичними рефлексіями поета та художника Максиміліана Волошина (1877, Київ — 1932, Коктебель) на тему "Русского Крыма".

[…]
Здесь, в этих складках моря и земли,

Людских культур не просыхала плесень —

Простор столетий был для жизни тесен,

Покамест мы — Россия — не пришли.

За полтораста лет — с Екатерины —

Мы вытоптали мусульманский рай,

Свели леса, размыкали руины,

Расхитили и разорили край.

Осиротелые зияют сакли;

По скатам выкорчеваны сады.

Народ ушел. Источники иссякли.

Нет в море рыб. В фонтанах нет воды.