За веселим сюжетом з «9-тю кільцями», виготовленими для лідерів країн СНД (з усіма відповідними «толкіновськими» асоціаціями), «загубились» не менш інтригуючі сценки з відвідуванням Путіним і Ко. експозиції «Русского музея» в Санкт-Петербурзі. Чого варта одна фотосесія російського та білоруського президентів на тлі картини Александра Іванова «Явление Христа народу» та ескізів до неї. Чи нібито випадкова «фотофіксація» вірменського прем'єра Пашиняна біля портрета імператора Павла І. Так само як і Путіна - біля картини Айвазовського з видом Стамбула і в оточені президентів пострадянських мусульманських країн.
Поле для тлумачень символічних підтекстів таких стоп-кадрів — неоране :-)
Проте найважливішими, в цьому сенсі, є ті з них, які спеціально «відселекціоновані» для публікацій на офіційних сайтах. Прес-служба Кремля відібрала всього 7 ілюстрацій «екскурсії музеєм». Альбом початково відкривався на фото «переходу» між двома залами, де на задньому плані видно скульптуру «мужика с топором», що ніби зловісно «нависає» над головами фігурантів (пізніше її перемістили на 2-гу позицію).
Це той випадок, коли перші (емоційні) асоціації — помилкові. Не йдеться про візуальний «прокол»: «сценка» не просто «одобрена цензурой», але й несе глибокий прихований зміст.
Насправді ми бачимо скульптуру Васілія Демута-Малиновського «Русский Сцевола» — втілену в бронзі фейкову історію з епохи «Отечественной» війни 1812 року. В цій вигадці тодішньої російської пропаганди йшлося про російського селянина, якого французи нібито намагались «мобілізувати» до своєї армії і нанесли на руку клеймо у вигляді вензеля Бонапарта — "N". «В армии Наполеона, как у нас на конских заводах, клеймили попавшихся в его службу. Когда на левую руку крестьянина наложили клеймо, он схватил топор и отсек „опозоренную“ руку» — «фонтанують» деталями в описі-тлумаченні історії появи образу та символічного посилу даної скульптури.
Сюжет, втім, сам по собі прекрасний. Не стільки загальною фентезійністю з відсилкою до античності, скільки відображенням специфіки російської ментальності та унаочненням того, що Росія є «задзеркаллям». І наскільки своєрідно в ній сприймаються поняття свободи, відваги, жертовності. Патрицій Гай Муцій Сцевола з давньоримського легендаріуму виявив персональний героїзм і пожертвував лівою рукою, кинувши виклик етруському цареві та захищаючи свободу Республіки. Безіменний (пропагандисти в 1812-1813 рр. не напружились навіть дати плоду своєї фантазії якесь ім'я — втім, воно й було б зайвим) російський кріпосний селянин (по суті — раб) пішов на самокаліцтво на знак протесту проти того, що його змушують служити не його «законному» рабовласнику, а комусь іншому...
На жаль, попри «сконструйованість/вигаданість» події, її символічний посил цілком таки відображає особливості «російського» світосприйняття та розуміння «верности Царю и Отечеству».
Віповідно, фото з даним твором мистецтва «в тлі» піарники Кремля «повідомляють», що жодних причин остерігатись «народного гніву» у Путіна немає. Війна, яку він розпочав — цілком таки «отєчєствєнная». Тому сміливо можна ставати спиною до ("человека с ружьем") "мужика с топором". Адже раб швидше піде на суїцид, аніж "святотатственно" зважиться підняти руку на свого Верховного Правителя та Головнокомандувача.
І воно то, нібито, все так. В теорії. А на практиці — не гарантує ані від шарфа чи табакерки у власній опочивальні, ані навіть від дому Іпатьєва... Останній, до речі, було знесено в Єкатеринбурзі (тоді — Свердловську) за часів, коли місцевий обком очолював Борис Єльцин. Якби ж цей об'єкт зберігся та був музеєфікований, то екскурсоводи розповідали б відвідувачам про 23 сходинки, що вели до підвалу, в якому розстріляли Ніколая ІІ Романова. Що символічно співпало з 23 роками його правління, при повній народній підтримці та обожнюванні...
