Термін "Easter egg", що позначає «прихований секрет, який слугує своєрідною „винагородою“ для уважних глядачів» у сучасному медійному продукті, важко точно перекласти українською. З тієї причини, що він містить відсилку до традиції ("пошук крашанок" — egg hunt), якої немає в нашій культурі святкування Великодня
Найпоширенішим є використання кальки з російської ("пасхалочка"). Можливо найкращим варіантом було б називати це "яйцем-райцем" (оскільки в українській міфології це означає яйце з прихованим багатим вмістом (худобою)).
Так чи так, такі "закладки" чомусь вважаються чимось новітнім, породженим "комп'ютерною ерою" та цікавим, головним чином, молодіжній аудиторії.
Насправді ж, такі "ігри" мають багатовікові традиції та не обов'язково мають використовувати високі технології.
Прикладом чому можуть бути, наприклад, деякі "зашифровані послання", пов'язані з вступом на трон Чарльза (Карла) ІІІ — Короля Об'єднаного королівства Великобританії, Північної Ірландії та королівств [Британської] Співдружності (King of the United Kingdom and other Commonwealth realms).
На одній з коронаційних монет нового монарха - Святий Георгій (небесний покровитель Англії), що перемагає дракона.
- Золотий соверен Чарльза ІІІ
Автор зображення — Бенедетто Піструччі (1783-1855), гравер, який виготовив медалі для коронацій Джорджа (Георга) IV та королеви Вікторії.
Сама ідея такого дизайну — "в давньогрецькому стилі" — виникла у 1817 році, напередодні Війни за незалежність Греції (1821-1829).
Цей Св. Георгій неодноразово використовувався на британських монетах. Але у цьому конкретному випадку зрозуміло, що на золотому соверені 2023 року вона для того, щоб нагадати: батько Карла ІІІ, герцог Единбурзький Філіп, був членом колись правлячої в Греції (з 1863 по 1967) династії Глюксбургів. І прийняв хрещення в Православ'ї.
Можна припустити, що його син не випадково вибрав для коронації день, який (за юліанським календарем) в Православній церкві є днем пам'яті цього святого.
Не менш інтригуючі "відсилки" містяться і на аверсі цієї монети. Корона на голові у Чарльза — це реконструкція корони Генриха VIII Тюдора. Останній, хто її носив — перший з Чарльзів-Карлів на англійському троні — Карл І Стюарт, страчений у 1649 році. Після того цю корону розібрали та продали її коштовні елементи "по частинам".
- Корона Тюдорів на портреті Карла І Стюарта (правив у 1625-1649 роках)
"Силует" цієї корони використовувався британськими монархами, проте "матеріалізували" її копію лише в 2012 році.
Можна лише здогадуватись, що саме хотів сказати Чарльз ІІІ, "давши нове життя" цій древній королівській інсигнії. Можливо — що він пам'ятає про те, наскільки важким може бути "королівський вінець". І як разом з ним можна втратити й голову.
Вензель Чарльза ІІІ, з "короною Генриха VIII". Тут також неочевидне "історичне відзеркалення": Генрих був батьком Єлизавети І, Чарльз — син Єлизавети ІІ.
А може тут більше присутня символіка "спадкоємності" в рамках самого інституту монархії: не спадкоємні "по крові" ні Тюдорам, ні Стюартам, Віндздори успадковують їхнє "служіння". Та готові "еволюціонувати" для того, щоб відповідати "вимогам часу".
Додатковий "сигнал" на цю тему міститься в написі навколо королівського профілю: СHARLES III DEI GRATIA REX FIDEI DEFENSOR (Чарльз III. Король милістю Божою. Захисник Віри). На відміну від своїх попередників, він відмовився від латинізованої форми написання імені (мало б бути "Carolus") та не додавав ніяких згадок, які б окреслювали "межі" його королівської влади (наприклад — те, що він є Главою Британської співдружності).
Так чи так, древня монархія демонструє, що не є заскорузлим "реліктом", може "інтригувати", а багато з її "історичного багажу" цілком можна вписати в сучасність.
God save the King :-)
