site.ua
член клубу

Сімферопольский художник Юрій Лаптєв – абсолютно «русский человек», з виразною ностальгією по СРСР («все было хорошо, пока Горбачев не развалил Союз»).

Не складно здогадатись, як він сприйняв «русскую вєсну» та «возвращєніє в радную гавань».

Однак інколи інтуїція митця ловить якісь речі, які не може осягнути/адекватно інтерпретувати їхній розум.

У 2012-2013-му роках Лаптєв намалював серію сюрреалістичних (фр. surrealisme — «надреалізм») картин, в яких, дивним чином, «відзеркалилось» найближче майбутнє Криму.

Образ ненажерливої сарани («зєльоного кузнєчека - совсєм как чєловєчєка»), наприклад, просто ідеально відображає природу російської експансії...

Як і слимак - що є не лише символом завмерлого часу, але й паразитування та природі та "гріховних лінощів" (так цей образ інтерпретували середньовічні художники).

Якоюсь мірою картини Лаптєва (хоча сам він, звісно, це б заперечив) перекликаються з класичними рефлексіями поета та художника Максиміліана Волошина (1877, Київ - 1932, Коктебель) на тему "Русского Крыма".

[…]
Здесь, в этих складках моря и земли,

Людских культур не просыхала плесень —

Простор столетий был для жизни тесен,

Покамест мы — Россия — не пришли.

За полтораста лет — с Екатерины —

Мы вытоптали мусульманский рай,

Свели леса, размыкали руины,

Расхитили и разорили край.

Осиротелые зияют сакли;

По скатам выкорчеваны сады.

Народ ушел. Источники иссякли.

Нет в море рыб. В фонтанах нет воды.

Но скорбный лик оцепенелой маски

Идет к холмам Гомеровой страны,

И патетически обнажены

Ее хребты и мускулы и связки.

[…]
andriy.starodub
Andriy Starodub

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації