Завжди дивувало три явища: як люди намагаються вибудувати найбільшу хату, як люди намагаються навішати на себе коштовні прикраси, і як люди намагаються зробити грандіозне весілля.
Ось кому в здоровому глузді і тверезому стані прийде думка робити весілля за ціною половини квартири у новобудові? Та ще й при цьому не маючи відповідних статків.
Щоб спочатку півтори години приймати подарунки від гостей (конверти з грошима і не дуже, усілякі телевізори, мікрохвильовки та інший непотріб), дивитись на всіх цих колег батьків по роботі, родичів 4-го коліна яких ти побачив вперше, потім годинами вислуховувати «оригінальні» тости і привітання від п'яних мужиків і обов'язково знайдеться якась жіночка з заготовленим віршиком...
Столи будуть вкриті такою кількістю м'яса, яку нереально буде з'їсти і за тиждень після весілля. Кількість алкоголю не буде вступати різноманіттю м'ясних страв, аби дорогі гості могли комфортно почувати себе на цьому святі сюрреалізму.
Весілля на 300 осіб — це ж взагалі прояв мазохізму. Якщо молодята витрачатимуть всього 30 секунд, на вислуховування привітання від 1 людини з черги, то все це розтягується на 150 хвилин (більше ніж 2 години :) ). А коли у весільну процедуру закладений сакральний обряд відкриття конвертів під час дарування (аби якісь падлюки не запхали туди всього 1 гривню або листівку з котиком ;) і не реалізували безкоштовно своє священне право нажертись за рахунок батьків наречених) то вся ця весільна прелюдія затягується настільки, що деякі чоловіки починають проводити тренування дешевими сортами вин вже на сходах ресторану.
Насправді весілля виконує величезну соціальну роль. Воно дає можливість батькам наречених показати іншим членам соціуму (яким в принципі все це байдуже) свою суспільну важливість. Тому і найчастіше весіллями переймаються більше батьки, ніж самі наречені.
Можна роками себе обмежувати в матеріальних благах, відкладати заощадження, не надати дитині відповідної освіти, але весілля неодмінно треба зробити дорогим і шикарним!
Весілля — це як iPhone. Людині достатньо Samsung чи Lenovo, але вона пнеться зі шкіри аби нашкрябати на телефончик з яБлучком, сподіваючись що це надасть їй більш високого статусу...
Особливо кумедні персонажі беруть кредит задля якісного святкування цієї визначної події. Молода родина кілька років працює на те, щоб віддати кошти витрачені на якесь минуле святкування, відео з якого (яке коштувало близько 1000 доларів) переглянуть хіба 1 раз...
«Бомбезне» весілля — це як олімпіада в Сочі! Ти вкладаєш купу грошей, будуєш інфраструктуру, хочеш всіх вразити...
А в результаті через місяць ніхто і не згадає про твоє шикарне святкування (не згадають ні поганого, ні доброго). Світ буде в очікуванні нової олімпіади, нового чемпіонату, і тисяч інших подій...
Євро-2012. Так було щось таке... Ми вже і самі не згадуємо, а що вже говорити про наших гостей.
Не можу стверджувати хто і коли вперше вигадав святкувати великі весілля, чи це так склалось історично внаслідок колишнього способу життя і суспільних відносин, але в сьогодненні, безперечно, весілля втратило свій первісний суспільний сенс.
І викидаючи значні суми грошей і сил, люди намагаються вразити тих, кому це все вже наступного дня буде байдуже.
Люди жаліються на комунальні тарифи, ціни на товари, проїзд у транспорті, обмежують себе у доступі до суспільних благ, і все заради того щоб шикарно відсвяткувати кілька днів...
В Україні два процеси сильно стимулюють економіку. Це вибори і весілля. Такого створення робочих місць і руху грошової маси не дає більше жодна галузь народного господарства :)
