Під наругою розуміють грубе, образливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад, зривання прапора чи герба, їх знищення або пошкодження, використання не за призначенням, учинення на них непристойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики гімну, поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, в яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів. Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію не впливає. Для кваліфікації не має значення, є публічна наруга над державними символами виявом негативного ставлення до самих цих символів чи до їх носія (держави).
Стаття 338 Кримінального кодексу України. Наруга над державними символами
Вже не знаю, як для кого, а от для мене поняття наруги над державними символами значно ширше, ніж визначене українським законодавством.
Щодня українська державна символіка терпить наругу від українських же громадян. Часто ми навіть не замислюємося, наскільки неґречним є наше ставлення до символів нашої країни. Ми не надаємо належної шани головним для будь-якої держави святиням.
Більш широко поняття наруги над державною символікою розтлумачено у законодавстві Сполучених Штатів Америки, зокрема в Публічному Законі 94-344, відомому як Кодекс прапора США.
Так, наприклад, щодо прапора США забороняється наступне:
- виставляти його кантоном вниз, за винятком подачі сигналу лиха;
- виставляти прапор так, щоб він зачіпав що-небудь розташоване під ним: землю, підлогу, воду, інші предмети;
- закріплювати і виставляти прапор так, щоб він міг ушкодитися або забруднитися;
- писати і малювати щось на прапорі;
- загортати щось у прапор;
- використовувати як одяг, постільну білизну і драпіровки, використовувати в костюмі або на спортивній формі (в той же час зображення прапора може бути пришите до форми членів патріотичних організацій, військових, поліцейських і пожежників);
- використовувати прапор для реклами і просування товарів;
- друкувати його зображення на серветках, коробках та інших предметах одноразового використання.
Дуже показово, що ми, українці, дуже часто чинимо зі своїм жовто-блакитним те, що американці вважали би блюзнірством щодо свого зоряно-смугастого.
Пройдімось-но по зазначених вище пунктах Кодексу прапора США, поглядаючи паралельно на наш, український.
1. Забороняється перевертати прапор.
Ну, це взагалі, треба сказати, наше улюблене. Кожна українська баба Дуня вважає, що краще, ніж інші, знає, який в прапора України «правильний» порядок смуг. А відтак часто на вулицях нашої Батьківщини під час урочистостей можна бачити таке
А ось одна з київських заправок:
Не заглиблюватимуся зараз в розбір нісенітниць про «історичний прапор», «сонце і воду» та «гексаграму Пі» – це тема для окремого тексту.
Скажу лишень, що перевертати що-небудь з ніг на голову – це знак найвищої неповаги. В даному разі неповаги до Української держави.
Згадаймо лишень один з символів Революції гідності – перевернутий портрет Віктора Януковича – вияв крайньої зневаги до тодішнього президента України.
По різному можна підходити до питання про порядок смуг на прапорі України. Можна дискутувати, полемізувати, наводити аргументи на користь своєї позиції. Однак коли ти виходиш на люди, тримаючи в руках перевернутий державний прапор, це вказує на твою зневагу до держави Україна. Ні більше, ні менше.
2. Забороняється виставляти прапор так, щоб він зачіпав що-небудь, міг забруднитися.
В Україні про таке турбуватися не заведено. Наш брат вивішує прапор будь-де на видноті, не піклуючись про те, щоби державна святиня зберігала свою недоторканну гідність. Так-так, саме гідність. Той клаптик двоколірної тканини символізує державу Україна, а відтак, як ми ставимося до нього, так ми ставимося і до своєї країни, до самих себе.
І що ж ми бачимо на вулицях українських міст?
Багато українців ставляться до прапора, як до ганчір'я: «Хай собі теліпається». В той же час прапор на будинкові вважається проявом патріотизму, ознакою гарного тону. Проте якщо прапор банально ніде вивісити, значно кращим рішенням буде просто його не вивішувати. Це збереже гідність, як прапора, так і вашу, слугуватиме проявом вашого істинного патріотизму. Коли ж над вашим будинком теліпається жовто-блакитне дрантя – це вже не патріотизм. Це саме наруга над державною символікою.
3. Забороняється писати і малювати щось на прапорі.
Чомусь, дана практика часто вважається в українців проявом патріотизму.
Ну хто з нас не бачив на своєму віку таких от картин?
Так, звісно, ці написи і зображення дуже щирі, і подекуди справді просякнуті духом патріотизму, любові до Батьківщини. Однак я не вважаю, що це те, що варто робити з прапором. Я вже акцентував у цьому тексті увагу на тому, що державна символіка – це святиня. Відтак, вважаю, цілком доречно буде порівняти отаке малювання на прапорі з домальовуванням святій іконі вусів маркером. Це називається святотатством. Можете вважати мене занудою, але тут я повністю розділяю думку, що її Алєксандр Пушкін вклав в уста Сальєрі: «Мне не смешно, когда маляр негодный Мне пачкает Мадонну Рафаэля».
4. Забороняється загортати щось у прапор, використовувати його як одяг, драперії, використовувати в костюмі, формі
І цей пунктик наш народ гаряче любить і підтримує. Особливо, коли справа стосується різноманітних концертів, фестивалів, спортивних заходів і всякого такого увєсєлітєльно-зрєліщного.
Також подібне практикується на різних майданах, громадських зібраннях, віче та інших схожих ситуаціях з метою підкреслення власного патріотизму.
Чи не в кожній філармонії, палаці культури, сільському клубі державний прапор використовується саме як драперія.
Під кольори прапора підганяють кольори кабінок для голосування на виборах.
5. Забороняється використовувати прапор для реклами.
Використовується прапор України і в рекламі (а це заборонено, до речі, і українським законодавством). Зазвичай так зазивають піпл вітчизняні виробники: «Дивіться, я УКРАЇНСЬКИЙ виробник, підтримайте вітчизняне!»
6. Забороняється друкувати зображення прапора на предметах одноразового використання.
І такі предмети одноразового використання є в кожній українській хаті
Порівнюючи ставлення до державного прапора в США й Україні, варто зауважити, що у Штатах традиційно прапор підіймають на світанку, а опускають вже на заході сонця. Прапор не вивішують у негоду. Обов'язковим вивішування прапора у США є лише у дні державних свят та під час виборів. Цілодобово й у будь-яку погоду вивішуються лише прапори, розраховані на таке навантаження. В той же час в Україні навіть на державних будівлях прапори майорять 24 години на добу, 7 днів на тиждень, до повного перетворення на ганчір'я.
А якось проходячи повз Львівську площу у Києві, я помітив ось таке явище. Після реконструкції площі і встановлення там пам'ятника Анні Ярославні на площі майоріло два прапора: український та французький, як символ значущості персони Анни для двох країн. Однак комусь здалося що українського і французького прапорів замало. Тож, замість того, щоби встановити більше флагштоків, замість попередніх двох прапорів було вивішено інші два: це два українські прапори, один з яких перевернутий. А на них поверх зображено прапори інших країн: Швейцарії, Голандії, Франції та Бельгії.
Чи ж варто пояснювати, що замальовувати один прапор іншим – це блюзнірство? Це виглядає як безперечна згода з Кремлівською пропагандою, що, мовляв, «хахли довольни, што моґут мить унітази господам із Європи». Намалювати прапор іншої держави на українському прапорі на рівні символів означає, власне, перекреслити саму Україну, означає готовність віддати її на милість Голандій, Францій, Бельгій та Швейцарій.
І ці «прапори» майорять просто посеред столиці.
Львівська площа взагалі зразок «шанобливого» ставлення до прапора. Ось які там милі клумбочки:
А ось такі у столиці зустрічаються двері під'їздів:
Втім, все сказане вище стосується лише прапора. А Україна має ще два символи – герб та гімн
Державний герб України також, на жаль, шанується недостатньо. Найчастіше його банально неправильно зображують. Зокрема, міняють місцями кольори фігури герба (тризуба) і поля щита, що фактично тотожно перевертанню прапора.
Такі зображення зустрічаються на грамотах і дипломах.
А також їх можна побачити на стендах «Державні символи України» в загальноосвітніх школах, військкоматах та інших державних закладах.
До речі, на таких стендах можна зустріти і «правильний» прапор.
Буває, знущання з прапора й герба відбувається одночасно: змінений герб нашивають на прапор.
Зустрічає синій тризуб і гостей з тимчасово окупованої АРК на контрольному пункті «Чонгар».
Також часто зустрічається зображення неіснуючого герба зі срібним тризубом у жовто-блакитному полі.
В Конституції України зазначено, що чинний герб України – це малий державний герб. Конституція передбачає і Великий державний герб. Однак його не існує. Є безліч проектів різної якості, однак жоден з них не достойний затвердження як великий герб держави, про що стверджують фахівці. Крім того ведуться небезпідставні дискусії про те, чи потрібен Україні взагалі великий герб, виходячи не з вимог Конституції, а лише з питань доцільності і здорового глузду.
Не розбиратиму аргументи «ЗА» і «ПРОТИ», оскільки це не стосується теми цього тексту. Зазначу лишень, що найпопулярнішим проектом великого герба України є проект авторської групи О. Івахненка.
А от сам цей проект слугує дуже гарною ілюстрацією до нашого тексту, оскільки, якби даний проект було затверджено як державний герб, то вийшов би наступний казус: один державний символ (герб) фактично паплюжив би інший (прапор), оскільки щитотримачі герба (козак і лев) топчуть державний прапор. От вам і великий герб.
Однак цей проект є популярним і часто використовуваним все в тих самих грамотах, дипломах, шкільних стендах і т.д., і т.п. як власне «великий герб України», що абсолютно безпідставно зогляду хоча б на його неофіційний статус.
Крім того, цей «велиий герб» заліз і до Адміністрації Президента України і тепер часто красується під час різноманітних урочистостей на екранах телевізорів, моніторах комп'ютерів та на фото у пресі.
Ганебним фактом є використання главою держави незатвердженого її символа на такому високому рівні. Гарант Конституції мав би розуміти, що згідно цієї-таки Конституції Україна має лише малий державний Герб і виглядає він не так. А одноосібне надання переваги одному із численних проектів великого державного герба не має нічого спільного з демократією і відкритістю.
Крім того, чинний малий державний герб використовується в АП як декор штор та стільців.
Та хіба може символ держави служити елементом декору меблів?
І в той час, як наруга над державним гербом живе і в найвищих владних кабінетах, то наруга над державним гімном йде просто з народу, як то кажуть, «від джерел».
Деякі диванні експерти зауважують, що текст гімну занадто сумний, не несе жодного позитиву.
Люди, схаменіться. Гімн – то не коломийка. Він має не звеселяти, а викликати гордість за свою країну. Державний гімн – це пісня, з якою йдуть в бій і гинуть. Гинуть в ім'я того, щоби країна продовжувала жити. Тому і співається в нашому державному гімні «Ще не вмерла Україна». Назло лихим ворогам, які хочуть її знищити. Але аж ніяк не в якості передсмертної агонії, як здається недоброзичливцям гімну, мовляв «ще не вмерла, але це можна виправити» (прошу пробачити мені такий зворот). Ні, навпаки, в гімні співається, що загинуть наші вороги, але ніяк не Україна. Це не «заунивная пєстня». Це пісня волелюбного народу, спраглого до життя.
А от деякі інші громадяни пропонують свої версії гімну, замінюючи «заунивниє» слова на інші, ті які їм подобаються. От як Ніна Матвієнко, котра співає «Ще воскресне…» замість «Ще не вмерла…»
Однак, на мою думку, варто пам'ятати, що пісня «Ще не вмерла Україна» є нашим державним гімном. А отже ми повинні мати повагу і до чинної редакції, яка власне, і є гімном України, і до оригіналу Вербицького й Чубинського. Ми маємо не колупатися в словах державної святині, чіпляючись за уривки тексту, які вважаємо «неправильними», а зберігати їх недоторканими. Це і є шана до державної символіки.
Власне, в тому повага до символів держави і полягає – у прагненні зберегти їх недоторканими і незмінними. Як священні реліквії.
Тому нині, у День Державного Прапора України, хочеться закликати всіх з повагою ставитися до прапора та інших символів нашої держави. Адже з шани до символіки починається і повага до самої держави. А якщо кожен з нас поважатиме Україну, а також своїх сусідів і себе самого, як її невід'ємні складові, то тоді ми збудуємо нарешті ту міцну самостійну цивілізовану державу, про яку ми всі мріємо.
