Якось так розпорядилась доля, що зараз в усьому світі розповсюджене таке негативне (хоча з іншої сторони і позитивне) явище, як розчарування сьогоденням. Люди, дивлячись навколо на весь цей бруд, безлад, толерантність, продажність та рабство, розуміють, що світ стрімко котиться у тотальне загнивання та веде до знищення націй, рас, цивілізацій, культури та самобутності.
І ці розчаровані люди, замість того, щоб робити з цього висновки та діяти, починають сумувати за минулим. Ностальгія прокидається також у націоналістів. Скандинави бажають повернути велич вікінгів, німці – часи Райху, українці – козацьку добу, відродити Русь. Навіть червоні пси-комуністи, замість того, щоб будувати велику та могутню Росію, бажають повернути все на кількадесят років назад, де все вже зроблено.
Нічого не вийде. Минуле повернути не вийде ніяк. Як би сильно італійці не бажали б відновити Римську Імперію, а турки – Османську, у них, з відомих причин нічого не вийде. Те саме стосується і слов'янських націоналістів – такої Русі, якою вона була до хрещення, вже не буде ніколи. І всі ці націоналістичні заклики «За Русь!» і тому подібні виглядають як мінімум смішно. Як максимум – утопічно.
Пам'ятати велич Предків, звичайно ж, є обов'язком кожної нормальної людини, але замість того, щоб намагатись відновлювати щось старе, варто вчитись будувати нове. Замість того, щоб відновлювати Русь, потрібно будувати міцну, нову Україну. Але спершу зобов'яжи збудувати себе. Кожна людина – це цегла, і від якості тієї цегли залежить міцність будинку на ім'я Україна. З поганої цегли нічого не збудуєш, але навіть якщо це і вийде, то така конструкція не стане міцною та надійною, а навпаки буде небезпечною для життя і довго не проіснує. А будувати будинок, щоб його стіни потім підпирати дерев'яними балками – це не вихід з ситуації. На жаль, на теперішній час тільки так і виходить.
І поки слов'янські націоналісти намагаються повернутись назад, справжні українські націоналісти йдуть вперед – тренуються, гарно вчаться, багато читають та чистять кулемет… У кого вийде, а у кого ні – покаже час, але вибір робити треба вже зараз. Ми – за міцну, вільну, сучасну та єдину Україну, а не за Русь.
