Якщо ми можемо сказати, що Спорт поза політикою, чи економіка поза політикою, чи мистецтво поза політикою то чого не можна сказати що Політика поза політикою?

Але почну знову з далеку.

Колись давно. Дуже давно. Перси вирішили що їх багато (ну не самі вони так вирішили, а один грек підказав). І попливли перси воювати Афіни. Коли вони припливли у зручну бухту і подивились на військо афінян то побачили що тих мало. Дуже мало. Перевага персів була дуже вагома. І оцінки різняться від 10 до одного до 30 до одного. Коротше дуже багато. Перси дізнавшись, що це власно всі греки на пляжу. ПОДУМАЛИ. І логічно вирішили. Що значить 5 до 1 це норм перевага. І поки тут 5 будуть ганяти одного грека решта 15 обігнуть мис, захоплять Афіни. Ну підготують там жінок, вино відкоркують, шашличків насмажать і зустрінуть решту як героїв. Норм такий план.

Так і зробили. Частина війська висадилась на узбережжі, а решта флоту попливла далі. «Навіщо?» — подумав грецький полководець Мільтіад, і його осінило: «Вони хочуть захопити Афіни!». І цією новиною він поділився з військом. Настрій в народу якось зіпсувався.

І тут дам ремарку. З конями у Греції було не дуже, це не Македонія. Інтернет теж працював з перебоями. Телефонні вишки все ніяк не добудували. А для Марконі ще не побудували Риму де він міг би вигадати радіо. То як же передавали новини? Греку любили фізкультуру і займалися нею з малку. От і бігали хлопчики з новинами між містами, містечками та хуторочками — буденність.

А тепер уявіть як часто ганяли цих хлопчиків від Афін до Марафону і назад з питаннями: «Ну як?» Нагадую 100-150 тисяч мужиків пливуть перевірити який там у афінянок розмір персів. І ясна річ коли всі так нервувались і хлопчик який дізнався, що перемогли, то на радостях він побіг назад. І пробігши вдруге за раз 42 кілометри, якось не пережив. Але суть не втому. Більша частина флоту персів жива здорова і пливе у Афіни. Що робити афінському війську? Рятувати Афіни.

І вони це зробили.

Увага! Мужики які щойно кілька годин махали бронзовими дринами, під не разу не лагідним грецьким сонечком. Підірвались. Подолали сорок два кілометри. І вишукувались в бойові шеренги, раніше ніж персидський флот дістався Афін. Не хлопчик — Військо. Перси глянули на все це і вирішили, що ну їх нафіг цих упоротошів. Вбили афінянина зрадника і почухрали назад.

А тепер спробуйте надягти на сучасного «марафонця» бронежилет, хай побігає. Разом порегочемо.

Кажуть, що під час Олімпійських Ігор зупинялися усі війни зупинялися. Це близько до правди. Бо на ігри до гори Олімп з'їжджалися усі звитяжці та воїни, похизуватися своєю силою та звитягою. А для того аби кращі воїни могли це зробити — треба зупинити війни. Ніякого блюзнірського миролюбства та пацифізму. Просто усі воїни були зайняті. І власно дисципліни їх змагань відповідали тодішнім вправам воїна. Тож сучасні оліпійські ігри логічно що мають містити такі спортивні дисципліни як: стрільба з різних гвинтівок; наведення арт удару; стрибки з парашутом; перегони на танках та акробатика на винищувачах. Тоді назва буде відповідати змісту.

До чого я все це? А до того аби називати речі своїми іменами. Марафонців марафонцями, а блазнів у шортиках блазнями. Коли ви не соромитесь називати людей та події своїми іменами ви не створюєте міфи і це тільки допомагає уникати непорозумінь.


Якщо громадянин країни, частина соціума, розділяє війну проти його країни, його соціуму та свій спорт. То він просто не позіціонує себе як частину цього соціуму. Все просто. Він для себе вирішив що він не Українець. Це його свідомий вибір. А мій свідомий вибір зневажати того хто підтримує покидьків, що ведуть війну на знищення мого народу. Бо це факт який з яким нам жити, московити не заспокояться поки нас не знищать. Або не отримають настільки люту відсіч що нарешті відчепляться. У вище означеному прикладі з марафонцями, перси відчепилися від греків лише тоді коли коли Олександри Філіпович радикально вирішив питання Персидського Царства.

І якщо політик першої величини якоїсь європейської країни запрошує до себе на весілля лідера террорестичного угрупування і за сумісництвом, не легітимного, правителя московії, то це означає що ця країна вирішила для себе підтримувати нашого ворога. І ми маємо це розуміти, усвідомлювати і голосно про це казати. Ні не треба тут виправдовувати австрійців тим, що в них своїх проблем повно. Їх проблеми дрібниця порівняно з очевидної катастрофою що насувається на все людство. Насувається і ніхто окрім горстки українців та кількох республіканців в США не робить нічого аби її зупинити. І це треба усвідомлювати. Це не факт того, що українці такі круті, що зупинили орди орків. Бо власно орди нікуди не поділися і коли ВВХ махне рукою вони нас зметуть. Це об'єктивна реальність, яку треба усвідомлювати. Так само як усвідомлював свого часу Леонід той факт що не може його 300 воїнів + кілька тисяч греків зупинити персів, його зметуть, але питання в тому який приклад це дасть іншим грекам.

І коли український політик починає розповідати нам про мир — знайте він хоче вас вбити. Саме вас. Бо політику за його риторику нічого не буде. Врешті решт коротатиме свій пенсійний вік на Мальті чи Мальдівах. А от вам помирати в в холодному, сирому окопі де тхне потом і страхом. І там немає романтики. Там лячно. І якщо зараз ви соромитесь та обережнічаєте у виборі слів то потім вам жерти сиру кашу налиплу на алюмінієву міску. Якщо пощастить.

Час добирати вирази закінчився. Час соромитись пройшов давно. Називайте людей та події своїми іменами. Усик свідомо прийняв рішення підтримувати московитів у війни проти України. Австрійці всією країною свідомо вирішили прийняти бік орків, що вбивали дітей хімічною зброєю. І ми маємо про це казати голосно і чітко. Ми маємо висловлювати свою позицію всюди. Голокост дрібниця порівняно з Голодомором, але увесь світ знає про трагедію Єврейсього народу і мало чув про трагедію Українського. Чому? Бо світу насправді не цікава правда. Вони готові блазня в шортиках назвати марафонцем бо так почули. Тому не інформуючи світ про стан речей не висвітлюючи правду ви будете спостерігати як вбивця та виродок танцює на весіллі, а бабуся висловлює підтримку жінці що хотіла зректи цю саму бабусю на голодну смерть в окупованих територіях.

Війна як і політика не десь там у іншому світі. Вона тут і зараз. Вона точиться навкруг вас. І зажди пронизують усі верстви життя формуючи майбутнє. Давні греки не можуть підняти голос за себе, і захистити свою культуру та історію від плюндрування сучасними журналістами. Але ми можемо. Тому варто це робити зараз. Не відкладаючи на потім. Бо інакше настане те потім де українці фашисти що винищили у себе в країні популяцію снігерів.

«Громадяни демократичної країни мають власну зброю. А Москва має бути зруйнована.»(с)