Вітаю.
Сьогодні хочу розказати вам історію про справжнісіньке, романтичне кохання. Таке сильне що змінило світ. І зробило його таким яким ми його бачимо сьогодні. Не більше не менше. А головне все це відбулося якихось сто з хвостиком років тому.
Зацікавив? Ну то робіть собі чаю, влаштовуйтесь зручніше нам час рушати. Але цього разу недалечко. До містечка Манхейм що в Німеччині. У кінець ХІХ сторіччя. А мова піде про оцю прекрасну пару. Карла та Берту Бенц.
На той момент людство вже якось заспокоїлося. Всі куточки планети розвідані. Всі закони фізики відкриті. (просто Альберт Айнштайн ще хлопчик який до школи ходить). Доведено що тіло важче повітря не може літати, тому що це неможливо математично. (це якраз міг прочитати, своєму молодшому брату Орвілу, юнак Вілбер Райт). Людство досягло вершини наукового та технічного прогресу. Ну звісно були диваки що намагалися прикрутити паровий двигун до брички. І їздити по дорогах. Але людство їх вважало дурниками. Та посміювалось. З безпечної відстані спостерігаючи за таким дивним способом вкоротити собі віку.
Дурнями, тих диваків, вважав і Карл Бенц. Бо він вірив що майбутнє за двигуном внутрішнього згорання! Який власно і винайшов. А ще винайшов багато складного та необхідного що і досі можна зустріти в автомобілях. Але, як сьогодні не має ніякого дефіциту нафти, так і сто з гаком років тому не було дефіциту в конях. І Карл був просто ще одним диваком. А знаєте, ще питання хто більш навіжений: той хто кидає у двигун вугілля чи той хто заливає туби засіб для виведення плям.
Себто у винахід Карла ніхто не вірив. Певно окрім його коханої та кохаючої дружини, що усі ті роки була поруч. Власно батьки Берти теж не вірили. На початку розірвали заручини. Проте молоді люди стали зустрічатись потайки. І шось мені підказує, оскільки шлюбу Бенців трошки менше ніж старшому сину — Берта приперла своїх родичів до стіни фактом непереборної сили.
Але Берта не тільки підтримувала морально свого Карла. Варила борщі та народжувала двох синів. А і вклала кругленьку суму в справу чоловіка. Та активно допомагала йому руками. Працювала в майстерні. Обговорювала рішення і разом з ним намотувала котушки запалювання. Довгими зимовими вечорами. Ех, романтика.
Та все ж цього було мало. Берта бачила як чоловік все глибше сповзав у депресію. Замикаючись у собі і намагаючись вдосконалити нікому не потрібний винахід. Та на наше щастя Берта була жінкою розумною. І почувши, вкотре, щось типу: «Відійди жінко ти в цьому нічого не розумієш». Вона сперечатись не стала. Бо дійсно на техніці розумілась погано. Але от в чому вона розбиралась так це в людях.
І рано в ранці. 5 Серпня 1888 року. За допомогою двох синів (який на той момент вже було 14 та 13 років) викотила з гаража Моторваген Бенца. Та всі у трьох помандрували до родичів у Пфорцхейм.
Дорога це була ще та. Зайняла вона приблизно 13 годин. Що і сьогодні не мало, і не кожному водію під силу. А в ті часи коли асфальтованих доріг ще і не думали робити. Амортизаторів чи гідропідсилювача керма ще ніхто і не планував винаходити. Ба більше ветеринар Джон Данлоп ще навіть не збирався робити пневматичні шини з садових шлангів. Коротше поїздка була максимально не комфортна. Самохідна бричка постійно ламалась і Берті з синами доводилась якось її ладнати. Використовуючи якусь праматір та підручні засоби. В тому числі шпильки для волосся та пояс для панчох. Так навіть синьої ізоленти та скотчу тоді ще не було. А ще регулярно доводилось зупинятися біля аптек. Це диво інженерної думки, требо було чимось заправляти. А їздив мотерваген Бенца на засобі для виведення плям. Просто те що колись стане бензином на при кінці ХІХ сторіччя було засобом для виведення плям. І продавалось у кожній аптеці. Зручненько.
Та все ж попре всі перешкоди та пригоди трійця дісталася місця призначення. І відправила чоловіку, який вже певно рвав волосся на жопі, телеграму про успішне прибуття в місце призначення. Берта з синами відпочили. І аби закріпити успіх рушили назад. Все на тому ж самому Мотервагені.
І вже за тиждень родина Бенців прокинулась знаменитими. Усі газети друкували цю історію наповнюючи її все новими і новими подробицями, та яскравими фактами. Про це гомоніли у клубах та салонах. Дами надихалися хто романтичністю та відданістю, а хто впертістю та сміливістю. Чоловіки, ну шо з них взяти, вони хотіли собі. Терміново. Негайно. На вчора. Самий такий мотерваген Бенца. А головне цей автопробіг надихнув самого Карла, що вже готовий був опустити руки. І він з потроєним заповзяттям узявся за удосконалення свого винаходу. Як і решта Отто, Майбахів та інших Даймлерів.
Так, за одну поїздку, світ змінився на зажди. А ще почалася історія того самого Мерседесс-Бенца.
Сподіваюсь вам сподобалась історія. Можливо навіть надихнула. Та на сьогодні все. До скорої зустрічі. Бо я вже готую для вас іншу неймовірну історію.
