«Немає нічого поганого втому аби боятись рейдерів. Коли вони полюють на вас ви можете тікати чи ховатися. Або прийняти бій якщо вам вистачає духу та набоїв. Але прошу вас не розмахуйте передними білим прапором! Дрівком цього прапору вас і проткнуть.»(с) Тридогнайт
Є в мої країні прекрасні люди, а я чесно вважаю їх прекрасними, що здатні пробачати та по людськи співчувати горю інших. І це дуже добре що в людей є така світла риса як співчуття.
Але в людяності є оборотна сторона. Ті хто їй не сповідують сприймають їй як слабкість. Для них ваша спроба висловити співчуття їх горю автоматичне виправдання того що ви з ними одіннарод і мишебратья. Так сьогодні вони шоковані трагедією, але вже завтра вони повернуться туди де були. Тільки пам'ятаючи що там _НА_ Україні, є нещасні яких треба врятувати від Гейропи та Фашистської хунти. І вони прийдуть вас рятувати, вірячи у те що роблять все правильно.
Тані вони зараз:
А такими вони були вчора і будуть завтра:
Бо їх оточують отакі люди:
На привеликий жаль це не фотошоп, а реальність. Співчувати людям це нормально. Але співчувати зомбі яке хоче вас зжерти це не нормально. Тут має спрацьовувати банальний інстинкт самозбереження. Зомбі хоче вас зжерти. І не треба полегшувати йому роботу даючи моральне виправдання напасти на вас.
Так загинуло багато дітей. І це страшно. І смерть у полум'ї — жахлива смерть. Але смерть від фосфорних бомб чи отруйних газів аж ніяк не легша. Згадайте хлопчика сірійського який обіцяв все розповісти Аллаху. Згадали? Ото ж.
І ні не треба розділяти московію та їх політиків. Московити не мовчки дивились на те що робить їх країна. Ні, вони вітали дії свої воїнів-визволителів: в Сірії, в Україні, в Грузії. Вітали і відводили у бік погляд від історії типу MH17. А коли відводили погляд у бік то бачили там своїх дітей яким розповідали телевізійну правду про те що у Києві хунта і треба їй зачистити так як свого часу Грозний. Ну нічого ще прийде час і за два дні дойдем до Львова. А дитячий розум він беззахисний,і всмоктує все наче губка. Вони самі вбили своїх дітей. Вони вбивають наших людей, вбили своїх дітей, страшніше за все, вони будуть вбивати й далі.
Але і зловтішатися чужому горю не треба. Це дуже слизька стежка яка легко може привести туди де зараз московити. І нам точно туди не треба. Витарачайте співчутят на тих хто це зрозуміє та оцінить. Допоможіть сиротинцю чи приюту для безпритульних тварин, відремонтуйте лавочку біля підїзду, приберіть у дворі врешіт решт. Але прислухатесь до того що улнає з-за порєбріка. Бо коли нас зроблять крайніми у Волоколамську чи Кемерово треа бути готовими дати відсіч зомбі що рушать на нас озброєні праведним гнівом та благословенням РПЦ МП.
