Ніколи такого не було і от знову.
Ну серйозно. Тисячі років історії. Десятки тисяч прикладів. Але ми все робимо круглі очі і дивуємось: як же се могло статися. Ох-ох-ох.
От тільки нічого дивного, чи не очікуваного, чи не прогнозованого не сталося. Бо цінності живуть рівно до той пори поки живуть вмотивовані люди готові їх захищати. І віддавати за ці цінності.
«Лиш той життя є гідним і свободи, хто кожен день іде за них на бій» — Йоганн Вольфганг фон Гете.
Ці слова ніколи не втратять актуальності. Бо власно виростають ще з грецької приповідки. А вона точно походить від чогось ще давнішого, такого що і пам'яток не збереглося. Оригінальну можна і не знайти, але суть пройшла крізь віки: «Вмотивовану, організовану силу зупиняє лише ше більш вмотивована і організована сила»
А мотивація, сюрприз-сюрприз, не береться не звідки. Її треба плекати, ростити та доглядати. Як квіточку. (няшний смайлик)
«Ми ніколи не здамося [Талібану]... Наші бійці, старі й молоді моджахеди, тут, у Панджшері, піднімають зброю. Приєднуйтесь до нас» — Ахмад Масуд, 16 серпня 2021.
Курті слова. Але саме тут, одним словом, показано чому ті воїни здалися Талібану. Без бою. Бо моджахед не буде ставати на коліно перед юрбою що грабує, гвалтує та вбиває. Перед юрбою, що робить своїм героєм рецидивіста-наркомана. А додайте сюди ще всебічне приниження чоловіка та родини…
Обурились? А дарма. Бо саме так звучала зброя яку Захід сам вкладає у руки Талібану та їм подібним. І це, цілком очікувано, породило те що ми бачимо. Але звісно леше робити круглі очі і дивуватись, ніж думати до яких наслідків призведуть власні дії. Тим більше брати на себе відповідальність, і обстоювати рівність перед законом та верховенство права для всіх. Брати на себе відповідальність взагалі зараз не модно.
До чого тут Україна? Та все дуже просто коли в нас знову хтось розігрує сексистську чи расистську карту — мережа бурлить та піниться. Люди ламають списи в коментарях доводячи хто тут більше погане слово. І новинні портали радо підхоплюють ідею. І постять ще більше новин про це. Аби привернути увагу, і набити гроші з реклами на переглядах. І чого б так не робити, якщо народ радо ховає у ці срачі голову від справжніх проблем. Як страус голову у пісок від гієни. От тілько з гієнами є проблема — вони не зникають навіть коли не видимі.
Так це я про новини що до чергових втрати на фронті... Бо дійсно на біса вони треба? «Переглядів на цьому не зробиш. Здох і здох. Ми його туди не посилали» — думають контент менеджери новинних порталів і шукають новину по гарячіше. А довгострокові наслідки? Так вони не громадяни цієї країни, чого це вони мають їх турбувати. Принаймні таке враження складають перегляди новинних стрічок. І якщо так триватиме і далі, то наступне покоління українців буде не в змозі повторити ДАП, але воно радо повторить Кабул.
Історія не вчитель. Вона нікого нічому не вчить. Вона суворий екзаменатор, що безжально карає тих хто не вчить уроки.
