Не є секретом що хвороба російського імперства грунтується в першу чергу на Історії.
«В Україні росіянам потрібні лише два ресурси: історія та діти – голова Українського інституту національної пам'яті Алфьоров»
Цьому явищу є кілька пояснень, одне з яких я спробую подати у формі метафори з творів Джоан Роулінг про Гаррі Поттера.
Якщо уявити сучасний стан хвороби під назвою «російське імперство» ( тут зручно персоналізувати, але це не лише про Владіміра Путіна) як відомого персонажа Волдеморта, то його горокракси (Horcruxes) — це фрагменти її «імперської душі», заховані в чужих культурах, територіях та історії. Так, це не лише предмети. Все складніше.
Важливо. Поки ці об'єкти існують і вважаються «своїми» або «спільними», імперія залишається живою, навіть якщо її політичне тіло розпалося.
Топонімічний горокракс (Імена на мапі)
Це мітка території. Коли вулиці, міста та села в Казахстані, Україні чи Грузії названі іменами російських генералів, поетів чи царів це «закладка», це маркування свого простору.
Чому це горокракс: Це створює ілюзію, що ти перебуваєш у «єдиному просторі». Поки стоїть пам'ятник Пушкіну в центрі не-російського міста, частина енергії імперії продовжує жити там. Саме тому їх так корючить як того Воландеморта під час перейменувань.
Лінгвістичний горокракс (Мовна зверхність)
Ідея про те, що російська мова — це «мова науки, культури та еліти», а місцеві мови - «сільські, обмежені або недосконалі».
Чому це горокракс: Мова — це операційна система. Завантажуючи свою мову в мозок колонізованого народу, імперія змушує його думати своїми категоріями. Задайтесь питанням самі собі: а що Ви знаєте наприклад про «абреків»? А потім погугліть і подумайте чому так сталось що цей образ в радянській версії імперства став саме такий? Чи не те саме було з нашими «залишенцями»?
«Велика російська культура» (Естетичний щит)
Використання балету, літератури та живопису як виправдання для злочинів. «Як ми можемо бути окупантами, якщо у нас Достоєвський?»
Чому це горокракс: Це найпідступніший фрагмент душі. Він змушує світ (і самих колонізованих) захоплюватися «глибиною» агресора, ігноруючи його жорстокість.
Міф про «Спільну колиску» та «Братські народи»
Це спроба стерти суб'єктність інших етносів, стверджуючи, що вони не самостійні істоти, а лише «частини одного цілого», які тимчасово відкололися. Й так, «молодший брат» ніколи не стане рівним.
Чому це горокракс: Це заперечує право на окреме існування. Це ментальне закляття «Імперіо», яке переконує жертву, що її воля це насправді воля господаря.
Привласнена історія (Крадіжка спадщини)
О!, це великий горокракс! Оголошення чужих героїв, перемог та територіальних здобутків своїми (наприклад, привласнення спадщини Київської Русі або перемоги у Другій світовій виключно собі).
Чому це горокракс: Без цієї краденої історії імперія виглядає молодою, порожньою та безпідставною. Історія — це «кров», яку вони випили з інших, щоб здаватися древніми велетнями.
«Побєдобєсіе» як релігія
Перетворення пам'яті про війну на культ смерті та нескінченного права на агресію («Можем повторить").
Чому це горокракс: Це дає моральне виправдання будь-якому новому загарбанню.
Сакральна географія (Крим, "Ісконно русскіє землі")
Визначення певних точок на карті як "святинь", без яких імперія нібито не може існувати.
Чому це горокракс: Це гачок, за який імперія завжди намагатиметься повернутися. Якщо вона втрачає ці "вузли", вона починає розсипатися, як Волдеморт у фінальній битві.
З кожним знищенним горокраксом імперська хвороба відступає.
Шлях відомий — це деколонізація, повернення справжньої історії та розвиток власної культури, зокрема й корінних народів на російських територіях. Коли останній пам'ятник впаде, а останній міф про "спільну долю" буде розвінчано - імперський Волдеморт стане смертним.
P.S. Реальна нашивка на плечі українського військовослужбовця з початку повномаштабки.
