Ситуація зі звільненням керівника контррозвідки СБУ Олександра Поклада виглядає як класичний приклад того, як працює американська дипломатія напередодні важливих політичних змін. Давайте розберемо цей кейс детальніше.
Передісторія досить показова. Андрій Єрмак здійснює візит до США, який, за оцінками експертів та джерел у дипломатичних колах, завершується повним фіаско. Американська сторона чітко дає зрозуміти — комунікація через цей канал більше неможлива. Це вже перший дзвіночок.
Далі починається цікавіше. Президент Зеленський раптово активізує свою медійну присутність, даючи серію інтерв'ю західним ЗМІ. Якщо придивитися до меседжів та вибору медіа, стає очевидним — головний адресат цих послань знаходиться в Мар-а-Лаго.
І ось на цьому тлі відбувається візит НАБУ до Олександра Поклада, що за 24 години призводить до його звільнення. Співпадіння? Навряд чи. Поклад був не просто керівником контррозвідки — він вважався «людиною Єрмака» в силових структурах. Більше того, за інформацією інсайдерів, саме його розглядали як потенційну заміну Кирилу Буданову в ГУР.
Тепер про головне — візит Кіта Келлога. За даними джерел, знайомих з ситуацією, він везе в Київ не просто послання, а справжній ультиматум від майбутньої адміністрації Трампа. Суть проста: або вибори з міжнародними гарантіями та «золотим парашутом» для нинішньої команди, або масштабні розслідування всього, що накопичилося з 2019 року.
Показово, що американці не просто говорять — вони демонструють готовність діяти. Справа Поклада — це класичний "shot across the bow", попереджувальний постріл у дипломатії. Месидж зрозумілий: у Вашингтоні мають достатньо важелів і готові їх використовувати.
Що це означає для України? Схоже, ми спостерігаємо класичну американську стратегію «батога і пряника». З одного боку — гарантії безпеки під час виборів та забезпечення комфортного відходу для чинної влади. З іншого — загроза масштабних розслідувань не лише корупційних схем, але й питань державної зради та управління війною.
Найцікавіше, що все це відбувається на тлі російської агресії, яка триває. Тому рішення, яке доведеться приймати українській владі, матиме наслідки не лише для внутрішньої політики, але й для перспектив військової підтримки з боку США.
Звільнення Поклада в цьому контексті виглядає як лакмусовий папірець — перевірка готовності української влади прислухатися до «порад» з Вашингтона. І судячи з швидкості прийняття рішення — сигнал був почутий дуже чітко.
Залишається відкритим питання: чи стане це звільнення поодиноким випадком, чи це початок масштабного переформатування у силових структурах під зовнішнім тиском? Відповідь ми побачимо вже найближчим часом, особливо після візиту Келлога до Києва.
