Останні дні Сили оборони України демонструють велику активність щодо ураження різних об'єктів в тилу ворога і навіть — вразивши великий десантний корабель «Оленегорський горняк» десь поблизу Новоросійську. Проте в ніч на 5 серпня в районі Кримського мосту було завдано удару надводним безпілотним апаратом по танкеру "Sig". І це суттєво відрізняється по суті від враження військового корабля чи нафтобази, оскільки по цивільних судах, хай і підсанкційних, Україна поки що не била.

На додачу, Служба безпеки України одразу взяла на себе відповідальність за цю операцію, виклавши відповідне відео та надавши коментарі журналістам. Хоча, якщо пригадати, реалізуючи якусь дію вперше, ми завжди говорили про «невстановлені об'єкти», «провокацію ворога» і т.д., фактично тестуючи реакцію. А тут — ні. Хоча наслідки операції викликають деякі питання, як і перспективи для росії використати цю операцію на власну користь.

1. Цінність цілі. Перші повідомлення вказували на те, що ціль — Кримський міст. Що атака комплексна та успішна. Що танкер — побічний ефект, який неминучий в таких ситуаціях. Але відео чітко демонструє, що дрон полює саме на танкер, ще й порожній. Для чого? Враховуючи що ушкодження не критичні й ми його не потопили.
2. Україна не має порівнянних з росією ресурсів, щоб завдавати симетричні та більш потужні відповіді на атаку цивільної інфраструктури портів. Операція подібного рівня для нас — це величезні зусилля щодо розвідки, планування, маскування атаки іншими маневрами та й самі дрони в нас не нескінченні. А на фоні російських ударів по українських портах — це як укус мошкари у відповідь на прямий в голову. Проте за логікою міжнародних стосунків — це атака на цивільне судно. З відповідними наслідками, якими росія радісно скористається.
Можна припустити, що під час планування операції погано спрацювала розвідка, і ціль була іншою. І дрон «бив у те що побачив». Але для чого у цьому випадку заявляти про власну причетність?
3. Найбільш очевидний негативний наслідок — дуже складно тепер на перемовинах в Саудівській Аравії буде переконувати країни «глобального Півдня» щодо необхідності та ефективності тиску на росію в контексті відновлення «зернової угоди».  Ще один — тепер буде складно демонструвати «позицію жертви» на перемовинах з нашими партнерами по додатковому захисту засобами ППО нашої портової інфраструктури.
4. Також під питанням реакція Туреччини, яка контролює Босфор та небезпідставно вважає, що з її думкою щодо дій у Чорному морі варто рахуватися. Жодній державі не сподобається відкрите полювання на цивільні суда в акваторії. А як зреагує Ердоган — питання.

Атака на танкер має значний вау-ефект для українського суспільства, особливо — тилової частини, якій потрібні красиві перемоги з відеодоказами. Проте для фронту більш потрібна західна допомога озброєнням та боєприпасами. Українська дипломатії та перемовники від Міноборони зараз дотискають США щодо надання нам сучасних літаків. Чи не вплине атака на цивільний танкер на успіх цих перемовин? Чи не буде це аргументом трампістів, що Україна не виконує власних зобов'язань?

Звісно, зараз не варто посипати голову та починати каяття. Ворог має знищуватися, як і все російське в наших водах. Це — законна і справедлива ціль. Проте наступні операції мають враховувати зазначені ризики.