The Time присвятило Головнокомандувачу Збройних Сил України Валерію Залужному обкладинку нового номера та статтю. Це прекрасно, що українські військові — на обкладинках світових топ-медіа.
Але дещо неприємно ріже око.
По-перше, фрагмент про Герасимова.
У своєму кабінеті він зберігає зібрання творів генерала Валерія Гєрасімова, керівника російських збройних сил, який старший за нього на 17 років. «Я був вихований на російській військовій доктрині, і я досі вважаю, що вся наука про війну знаходиться в Росії, — каже Залужний. „Я вчився у Гєрасімова. Я прочитав все, що він коли-небудь писав... Він найрозумніший з людей, і мої очікування від нього були величезні“.
Я б на місці європейців чи американців дуже б здивувався, для чого це було сказано саме в цей момент. Ти можеш хоч Майн Кампф зберігати. Але для чого повідомляти світовій спільноті про те, що ти „захоплюєшся“ одним з головних ворогів? Чи не демотивує це Захід на допомогу?
Ну і питання — якій такій „геніальній“ воєнній науці можна навчитися у генерала, який провалив першу ж більш-менш серйозну кампанію? Якому знадобилася мобілізація і який кидає гарматне м'ясо проти України. Зрозуміло, що в них спільна школа — радянська, але наша армія точно не може дозволити собі воювати „жуковськими“ методами за принципом „баби наражають“. Тому трохи не по собі, коли твій Головнокомандувач робить подібні заяви. Слава Богу, що безпосередні командири — сучасні і якісні військові.
Може тому і кидається в очі, що в ілюстрації до статті немає жодної фото Головнокомандувача з передових позицій, щойно звільнених міст та польових нарад? Тільки бункер в глибокому тилу. Не думаю, що для настільки важливої не знайшли б фото, де Валерій Федорович на передовій в оточенні бійців чи командирів. А отже таких фото немає.
І тому з передової поставили фото, на якому Зеленський, Сирський і навіть, прости господи, Єрмак з Антоном Геращенком. Наврядчи для Зеленського менша небезпека від перебування в зоні досяжності ворожиз РСЗВ ніж для Залужного...
Ну а на інший фрагмент не можна не звернути увагу.
Вони передислокували і замаскували військову техніку, виводячи війська і озброєння з баз і відправляючи їх у рейди по країні. Це були літаки, танки, бронетехніка, а також зенітні батареї, які незабаром знадобляться Україні для контролю над своїм небом. „Запах війни неможливо переплутати, — каже Залужний, — і він вже витав у повітрі“. Але коли справа дійшла до деталей його стратегії, Залужний тримав їх у таємниці. „Я боявся, що ми втратимо елемент несподіванки, — каже він. «Нам потрібно було, щоб противник думав, що ми всі перебуваємо на своїх звичних базах, куримо траву, дивимося телевізор і пишемо пости у Фейсбуці».
Тобто, це все ж таки був елемент стратегії, переконувати громадян України, що війни не буде. І таємно до неї готуватися. Не тільки Володимир Зеленський вів таку політику, а, навпаки, це була стратегія, запропонована військовими? Зокрема, Залужним.
Іншими словами, мета полягала в тому, щоб дозволити росіянам просунутися вперед, а потім знищити їхні колони на фронті і лінії постачання в тилу. На шостий день вторгнення він дійшов висновку, що це спрацювало. Росіяни не змогли захопити аеропорти навколо Києва і просунулись достатньо глибоко, щоб почати напружувати лінії постачання, залишаючи їх вразливими.
Тобто, підпустити росіян до самого Києва, відддати їм Бучу і Ірпінь, — це був план військових, план Залужного?
План спрацював. Ми вигнали московитів з-під Києва, але чому Валерій Федорович мовчить, коли лунають звинувачення щодо того, що влада не попередила громадян про наступ? Не хоче брати на себе негатив, тільки перемоги?
Не по-військовому це якось, не по-генеральськи...
П.С. Якщо що, автор пише це не з глибокого тилу і підкоряється всім наказам Головнокомандувача Збройних Сил України.
