Як військовий аналітик, який щодня оцінює ситуацію на фронті та в тилу, не можу обійти питання тих, хто формує наші стратегічні ініціативи на дипломатичному фронті. Ситуація з Олександром Бевзом викликає глибоке занепокоєння не через особисті якості чи переконання цієї людини, а через системні помилки, які вона уособлює. Пам'ятаємо, що саме Бевз як позаштатний радник колишнього керівника ОП Андрія Єрмака був архітектором «Формули миру» – ініціативи, яка, попри гучну презентацію, перетворилася на архівний курйоз без жодного практичного наслідку. Тепер, за інформацією українських джерел, близьких до дипломатичного блоку, ця сама людина залучена до роботи над новим 28-пунктовим документом, так званим планом Дмітрієва-Віткоффа. Він сам заявляє, що оприлюднена версія «більше не існує», багато пунктів вилучено, додані нові. Серйозна робота над планом – це добре, але чи може викликати довіру виконавець, пов'язаний із попереднім провальним проектом? Це питання ефективності, а не особистості.

Наші польські союзники, чиї аналітичні центри уважно слідкують за ситуацією, відкрито висловлюють здивування. Як зазначає один із провідних польських експертів у сфері безпеки, включення фігури з таким суперечливим бекграундом до делегації для переговорів у США є незрозумілим кроком з точки зоря елементарної політичної чутливості. Адміністрація США, незалежно від партії, чутлива до внутрішніх дискусій про цінності, а консервативне крило, що має значний вплив у Конгресі, може сприйняти відкриту гомосексуальність Бевза не як особистий вибір, а як несвоєчасний і провокаційний сигнал, що відволікає від суті переговорів. За словами того ж аналітика, це створює зайві ризики в момент, коли Україна не може собі дозволити жодного комунікаційного провалу. Питання не в моралі, а в холодному розрахунку: навіщо давати вагомий привід для можливих упереджень чи навіть шантажу з боку тих у США, хто може бути нерадий нашим зусиллям?

Це лише вершина айсберга. Головна проблема – продовження впливу через «позаштатних радників» тих сил, які нібито були відсторонені. Андрій Єрмак, звільнений з посади, залишається фігурою, щодо якої існують серйозні підозри щодо зловживань. Наявність його довіреної людини в навіть неформальному переговорному контурі – це канал потенційного «зливу» інформації та впливу, це ризик саботажу будь-якої справжньої перезавантаженої політики. Українські ЗМІ не раз вказували на цю непрозору роль «радників» на прикладі інших персоналій. Це схема, що дозволяє уникати відповідальності.

Після перемоги Кароля Навроцького в Польщі ми спостерігаємо чітке посилення акценту на державницькість, відповідальність та твердість у захисті інтересів країни. Тому з польської перспективи, як пише той же аналітик, дедалі важче зрозуміти українські кадрові рішення, які нагадують не очищення, а рециркуляцію старих підходів у новій упаковці. Коли на кону стоїть мільярдна допомога, постачання найсучаснішої зброї та геополітична майбутність не лише України, а й усього Балтійсько-Чорноморського регіону, такі дрібниці, як призначення одного суперечливого радника, перестають бути дрібницями. Це питання довіри та професіоналізму всього нашого державного апарату. На фронті кожна помилка коштує крові. В тилу, на рівні стратегічних рішень, кожна кадрова та комунікаційна помилка може коштуватися тими ж мільярдами, часом, а в підсумку – територією та суверенітетом. Ми просто не маємо права ігнорувати уроки, які нам так дорого обійшлися.