Де ти, український Черчилль? Нові українські консерватори як відповідь на актуальні загрози

Тому не є дивним, що все частіше в Україні якась політична сила починає проголошувати себе консервативною. Після періоду моди у політтехнологів на ліберальні ідеї і лібертаріанство, вочевидь, виборцю починають пропонувати протилежний, консервативний концепт. Найбільш відомий приклад з крайнього періоду — Дмитро Разумков, який почав говорити про розумний консерватизм. Що цікаво, фактично в унісон з Путіним.

Проте я б не звертав уваги на це, оскільки ця історія виключно технологічна і не має нічого спільного з реальним ідеологічним наповненням. Вся українська топ-політика — це різні форми соціал-популізму. І як не було серед більш-менш відомих та впливових партій лібералів та, тим більше, лібертаріанців, так і не буде консерваторів.

Тому я, шукаючи реальних консервативних політиків, пропоную не дивитися на партії першого ешелону, а поглянути на тих, хто є реально ідеологічними структурами. І хто готовий жертвувати популярністю заради дотримання ідеологічної рамки і власних ідей.

Проте для початку треба визначитися, що саме ми маємо на увазі, говорячи про консерватизм. Бо в Україні особливо, ця назва має пряму асоціацію з реакцією, консервацією існуючих і поганих порядків тощо.

В першу чергу сучасні консерватори це люди, які підтримують еволюційний, а не революційний шлях розвитку суспільства. Консерватори вважають, що прогрес можливий тільки з використанням досвіду і мудрості попередників. Вони є прихильниками традиційних цінностей та моралі, в євроатлантичному просторі — християнських поглядів. Економічно консерватори відстоюють непорушність приватної власності і проти економічних моделей, характерних як завеликими економічними свободами, так і надмірною зарегульованістю.

З зазначеного може скластися враження, що консерватори — це умовні «противсіхи», які заперечують прогрес. Проте це не так, як і міф про те, що консерватори — це релігійні креликали. Яскравими і успішними представниками консервативних поглядів були Рональд Рейган, Маргарет Тетчер та згаданий вище Вінстон Черчіль. Які успішно втілили їх в політичній практиці.

 

Першою силою, яка є виразно консервативною, але водночас, достатньо новою, я б назвав Консервативну партію. Це організація, яка зараз знаходиться в процесі побудови і реєстрації, проте існує вже кілька років у вигляді організації Традиція і порядок. Ця організація руйнує всі міфи про консерваторів, бо її лідер, Богдан Ходаковський, є молодим політиком абсолютно сучасних поглядів. Також вони використовують достатньо прогресивні засоби комунікації, на повну використовуючи соціальні мережі, в тому числі і такі достатньо екзотичні в українському політикумі як Instagram. 

Ця партія виступає за збереження традиційних для України сімейних цінностей (без релігійного фанатизму) та проти механічного перенесення до нас західного ліберального порядку денного у вигляді лгбт-парадів та гендерних квот. Партія активно виступає проти ратифікації Стамбульскої конвенції і веде активну пропагандивну кампанію з цього питання. В Консервативній партії дуже багато молоді і вона активно розвивається в регіонах, зокрема має потужний осередок в Одесі.

«Соціальна катастрофа — це не майбутня перспектива, а ситуація, в умовах якої ми живемо вже сьогодні. Змінити це можливо тільки радикальними методами.

Заборона абортів, адекватна соціальна підтримка для малозабезпечених сімей, прищеплення молодому поколінню правильних сімейних цінностей»— вважають в Консервативній Партії. Враховуючи ситуацію на кордонах України, в партії виступають за посилення обороноздатності та формують Легіонерський рух.

 

Наступна партія з мого переліку — Українська галицька партія. Ця партія в своїй діяльності сповідує консервативну ідеологію, хоча і не має цього в назві. В першу чергу в партії звертають увагу на необхідність збереження традиційних українських цінностей, базованих на християнстві (через це партію ще відносять і до християнських демократів) та захисту приватної власності і малого бізнесу як основи українського суспільного ладу. УГП має кілька народних депутатів України та представників в різних радах на заході України, проте останнім часом партію почали руйнувати внутрішні конфлікти і скандали. Сподіваюся, вона з них вийде сильнішою. Ще одна проблема цієї партії — її регіональність. Поки що спроби вийти на загальнонаціональний рівень є невдалими.

 

Ще одна партія, яка періодично претендує на те, щоб називатися консервативною — це Європейська Солідарність Петра Порошенка. Проте її гасла про зниження тарифів, підняття зарплат і пенсій, соціалістичні підходи в економіці одразу викидають ЄС з консервативного поля, бо консерватизм несумісний з соціалізмом і популізмом.

 

Наступна організація в нашому списку — Консервативно-християнська платформа. Як видно з назви, тут йде чітке позиціонування організації як християнської. Також в КХП багато уваги приділяють ідеології та просвіті, є власне видавництво та просвітницький інформаційний портал. Чи виросте вона в повноцінну партію поки сказати важко, але бажаю їм успіху.

 

Всі інші консервативні організації в Україні або ліквідовані, або існують лише на папері. Я б, можливо, згадав партію Сила і честь, в програмних засадах якої є багато від консерватизму, проте не вважаю цей проект ідеологічним. Це партія, яка має певну електоральну функцію і не існуватиме, якщо її лідера припинять пускати на ефіри провідних телеканалів.

Ситуація з консерватизмом в Україні сумна, але не трагічна. Молода Консервативна партія Богдана Ходаковського, УГП, якщо вирішить внутрішні конфлікти та Консервативно-християнська платформа — цього цілком достатньо, щоб з надією дивитися в майбутнє. І плекати своїх Рейганів та Черчиллів.

 

Для тих, кому цікаво, даю посилання на ресурси згаданих партій: