Сьогодні подивився блогера Badcomedian про російсько-українську війну. І це найнебезпечніший підвид російської пропаганди. Бо він розрахований не на тих навіжених, хто зійшов з розуму та закликає бомбити мирні українські міста. Він розрахований на відносно нормальних людей, які розуміють, що війна – це зло та страждання мільйонів людей. На людей, які мають хоча б рештки совісті та не можуть знайти виправдання Бучі, Маріуполю, Вінниці, Кременчугу...
Не можеш виправдати агресію своєї держави? Залишається лише одна опція – віктимізувати жертву злочину. Спробувати поставити знак рівності між злочинцем та постраждалим. Показати ситуацію так, що нібито винуватцями війни є якісь міфічні «олігархи», «капітал», «еліта», а Україна та росія є її жертвами.
«Нас всєх поссорілі» — саме цю фразу ми часто чули від проросійських політиків протягом останніх восьми років. Ця фраза знімає з тебе будь-яку персональну відповідальність і є надзвичайно комфортним компромісом між власною совістю та бездіяльністю. І цей лейтмотив, якщо не відбудеться денацифікація РФ, ми ще не один раз почуємо після війни від тих, хто зараз щиро радіє російським ракетним ударам.
Лукава пропаганда громадянської імпотенції надзвичайно небезпечна не тільки тому, що ретранслятори таких ідей, як правило, дійсно щиро вірять у свої ідеї, навідміну від штатних російських пропагандистів. Небезпека в тому, шо в ній є елементи правди. Є технології війни та технології пропаганди і вони дійсно працюють за схожими принципами. Але за зовнішньою схожістю ховається сутнісна відмінність: пропаганда – це пістолет, який стріляє однаково. Питання лише в тому, для чого ти його використовуєш: для нападу чи самозахисту.
І якщо ти не бачиш відмінності між жертвою та агресором, ти залишишся, нехай 100 разів талановитим, але банальним знаряддям зла. Навіть, якщо ти в нього не віриш.
__________________________________________________________________________________________________________
Cподобався текст? Підпишись на тг-канал: https://t.me/atopchii
