Все що може робити росія зараз — це намагатись підвищувати ставки. Саме тому мордорський міністр Лавров знову запускає мантру про «зміну київського режиму». І це при тому, що 5 місяців війни переконливо довели що ані ця ціль, ані інші завдання війни — не просто недосягнуті. Все виглядає так, що вони принципово недосяжні. Більш того, ми бачимо тенденцію, що за останній місяць шальки терезів у війні поступово, але впевнено схиляються на український бік. І вже росія на перемовинах у Стамбулі просить про перемир'я на Півдні, бо розуміє наскільки вразливою є їх позиція біля окупованого Херсону.
У цьому рівнянні ще занадто багато невідомих, щоб казати про щось зі впевненістю. Але якщо Україна поверне у найближчі місяці під контроль Херсон, це може стати не просто тактичною перемогою. Це може стати справжнім переломом у війні, адже ми не розуміємо настроїв у російській армії. Більшість воєн у світі завершувались не у зв'язку з відсутністю військової техніки чи загибелю всіх солдат. Як правило, одна зі сторін втрачала мотивацію до боротьби, адже не бачила у подальшому спротиві сенсу. З відкритих джерел нам відомо про сотні «відказників» у російській армії. А при вдалому українському наступі, їх число може досягати тисяч та десятків тисяч. І це стане справжньою катастрофою не лише для російської армії, але й для всього путінського режиму.
Чи розуміє росія серйозність свого становища? Очевидно, що так. Але вилка рішень російського військово-політичного командування складається з поганих і дуже поганих варіантів. По суті, росія має три опції:
- Вивести війська з Херсону до того, як мости через Дніпро будуть знищені українськими HIMARS. Але навіть російське суспільство не повірить у черговий «жест доброї волі». Його вурдалацька більшість хоче крові та наступів, а більш розсудлива, хоча здебільшого також антиукраїнська меншість — припинення вогню та перемовин. Цей варіант не влаштує ані тих, ані інших.
- Намагатись всіма силами утримувати Херсон навіть в умовах неможливості повноцінної логістики. Чи зможуть російські війська тримати оборону в таких умовах та продемонструвати хоча б десяту долю тієї відважності, яку наші військові продемонстрували у Маріуполі та Северодонецьку? Малоймовірно, адже російська контрактна, а по суті — найомна армія вміє вбивати, але зовсім не хоче вмирати. Білі жигулі для родини — навряд чи те, за що варто померти.
- Провести масштабну мобілізацію. Мобілізація безумовно збільшить кількість «гарматного м'яса» у російській армії. І можливо, діючи методами маршала Жукова, дасть певний короткостроковий ефект. Але економічні втрати та збільшення суспільного тягаря війни можуть ще більше підірвати російську владу. Особливо враховуючи, що мобілізація не обов'язково призведе до якихось значних результатів.
Саме тому,справжні зусилля Кремля направлені на призупинення війни. На паузу у декілька місяців або ж й років, яка дозволить відновити сили. Орбан, ліві «інтелектуали», німецькі політики — всі союзники росії вимагають негайних перемовин. У той же час мордор підвищує ставки: терористичні атаки по містам, демонстративне порушення зернової угоди, збільшення територіальних претензій та заклики до зміни української влади. Все це створює емоційний фон, який має спонукати нас до перемовин. «Погоджуйтесь на статус кво, або буде гірше» — каже нам путін і його васали. Але Україна й колективний Захід чудово розуміють: найстрашніше з Україною вже трапилось. І тепер єдиний шлях до миру лежить через перемогу. Болючий і страшний шлях, але ми йдемо по ньому і будемо далі йти.
__________________________________________________________________________________________________________
Cподобався текст? Підпишись на тг-канал: https://t.me/atopchii
