Психологи вважаються знавцями людських душ, що начебто і підтверджує їхня назва перекладом з грецької. Існує кілька прикладних напрямків, де ними зроблені вагомі спостереження та висновки: мистецтво продажів, конфліктологія, міжособові стосунки тощо. При цьому, найбільші успіхи психологія зробила як наука, що переважно лише описує явища. В головному завданні психології, тобто наданні ефективної допомоги населенню, помітити епохальні досягнення досить важко. Наскільки відомо з відкритих джерел інформації, Україна навіть у мирні часи тримала сумну першість в Європі у поширеності нервово-психічних розладів. Нажаль, ця тенденція буде не тільки збережена, а й значно посилена за рахунок громадян, яких війна торкнулася безпосередньо – через обмеженість вітчизняної психотерапії, що межує з її безпорадністю (слід зауважити, що у світі ситуація не краща, але західні країни, принаймні, не живуть на межі випробувань.). Візит до психіатра без надто вагомих причин, зазвичай, не розглядається, тому при виснаженні, депресії чи тривожних станах, шукають, в першу чергу, психологів. Однак, у більшості випадків, такі звернення лише поглиблюють існуючі у громадян проблеми. Аби переконатися в цьому, достатньо було би поставити деякі, не надто зручні для психологів питання (з невідомих причин, цього досі не зробила українська наукова спільнота. Адже змагання психології зі здоровим глуздом відбувалися доволі часто і були досить очевидні. — Починаючи з сумнозвісних фрейдівських комплексів Едипу – Електри до нібито «нервового» походження виразки шлунку (Нобелівська премія 2005р за відкриття головної причини виразкової хвороби – хелікобактерної інфекції). Посеред іншого, це призвело до того, що психологія наразі завершує цементувати свої однобокі, суто психоцентричні версії антропології у своїй практиці та в суспільстві.). Отже, чому, у більшості випадків, психологи не враховують головні принципи роботи та відновлення систем (у даному випадку — «мозок-психіка»)? Тому, що, уникнувши визначення базових понять, вони «перевернули шахівницю» і на голубому оці стали розкладати свій, «єдино правильний», пасьянс. Для прикладу, можна розглянути один з найвідоміших напрямків психології, відомий як «позитивне мислення» . Головна його ідея полягає в тому, що при внутрішньому занепаді, апатії чи навіть депресії достатньо змінити хід своїх «негативних» думок, і це, мовляв, поверне наснагу та радість буття. Дійсно, не можна заперечувати, що людина, так чи інакше, залежить від своїх власних настанов, але реальні межі цього впливу — досить вузькі. Можна уявити собі капітана корвета, котрий, звичайно, може змінювати курс корабля згідно своїх шляхетних планів. – Точно так, але за однієї категоричної умови: вітрила на його трьох мачтах повинні бути сповнені супутнім вітром. Якщо ця рушійна сила буде відсутня, то з усього «позитиву», йому лишається тільки ловити рибу… Думки, що супроводжують різноманітні психічні стани, є лише видимою частиною айсбергу. Надто важливі події, що впливають на психіку та внутрішній світ людини, відбуваються на рівні нервових клітин (нейронів) та сталих особливостей їхньої роботи (саме вона забезпечує те, що вище було згадане як «вітер»). Цей принцип, однак, масово ігнорується психологами. Різноманітність поглядів, напрямків та течій, існуючих в психології, відтворена в неосяжній кількості відповідної літератури. При тому, майже всю цю каббалістику можна окреслити одним лише реченням, саме: «Психологічні проблеми є наслідком інших психологічних проблем». Для доведення цієї своєї головної тези, особливі зусилля психологам не потрібні. – Достатньо лише подолати прірву «двома стрибками», що вони і роблять досить успішно. Простіше кажучи, ця наука перетворилася на досить змістовну збірку порад, за допомогою яких можна відремонтувати автомобіль, не залишаючи його кабіни. Неодмінно, в одному з розділів того путівника буде наведена новела, коли людина звертається до автомайстерні зі скаргою на несиметричну роботу гальм, що є надто небезпечною несправністю. У відповідь він почує лише те, що цю історію треба «прийняти» і, до того, вкрай бажано було б пройти в них курси екстремального водіння, оскільки - «…надто небезпечна несправність…». Жодна методика психологічної допомоги, що працює тільки з ментальністю людини, дієвою бути не може. Сфера застосування такого, надто обмеженого підходу, може стосуватися лише 3 — 5 відсотків від загального числа пацієнтів. Психологи ж, наскільки можна бачити, вдаються до нього в 90 відсотках всіх випадків, що викликає зрозумілий скепсис у багатьох пацієнтів, особливо — у військових. Разом з тим, існують відносно прості речі, які дозволили б підняти якість психологічної допомоги в рази, але які наврядчи можуть бути задіяні в парадигмі сучасної психології. Те саме стосується і деяких маловідомих можливостей самодопомоги, які здатні гармонізувати психологічний стан практично завжди (включно з випадками, коли це взагалі уявляється неможливим). Поряд з тим, з огляду на дії дотичних інституцій, жодних змін існуючого стану справ у найближчі 30 років не очікується. Виходячи з обмеженої кількості адекватного контенту в Мережі, було би доцільним утримання в полі зору профілю автора на ФБ. Є сподівання, що це продемонструє неабияку користь самоосвіти і, зрештою,- якою саме вона, приблизно, повинна бути. Зрозуміло, що опір, чинимий проти розміщення текстів даного спрямування, може бути подоланий виключно репостами та посиланнями читачів. Доєдную побажання перемоги та успіхів!
