В намаганнях приховати свою явну неспроможність і небажання змінювати країну, влада активно приписує собі заслугу запровадження для України безвізового режиму із державами ЄС. Заслугу, яка належить не президенту, парламенту чи уряду, а простим українцям, які борються за Україну і її майбутнє, а не візи чи їх відсутність. Тим не менше, помпезність святкування безвізового режиму в «найкращих» традиціях Партії регіонів ще довго не сходитиме з екранів телебачення.

Українці довго і тяжко працювали, боролися з несправедливістю та вибірковим відношенням, руйнували негативні міфи про Україну у світі, які нав'язував Кремль. І попри неповороткість і вперте небажання влади боротися з корупцією та проводити реформи, таки зуміли схилити шальки терезів на свій бік. Безвіз ‒ це підтвердження того, що зусилля української громади дають результат. Ця влада не може приписувати собі заслуги отримання безвізу. Безвіз ‒ це заслуга українців, які хочуть жити гідно і самодостатньо.

Ми здатні зрушити з місця неповоротку бюрократичну машину ЄС, здатні зупинити агресію московської зброї попри те, що вона куди більш багаточисельна та смертоносна, ніж наша. Українці проявили характер і волю до успіху. Сьогодні падає не просто якийсь умовний адміністративний та юридичний кордон. Сьогодні відбувається також і моральна сатисфакція за зусилля кожного небайдужого українця. Українця, який тепер не повинен буде принижуватися, стоячи в довгих чергах за візами та відчувати себе менш вартісним, ніж його сусід поляк або словак. Це, безумовно, добре.

Не зважаючи на всі позитиви і переваги безвізового режиму, влада мовчить про цілком реальні ризики, які потрібно було вже давно усунути. Ще до того, як було ухвалено остаточне рішення країнами ЄС та почалося його втілення в життя.

В різноманітних групах у забороненій на території України російській соціальні мережі «Вконтактє» серед аудиторії ОРДЛО (так звані, ДНР та ЛНР) зараз поширюється інформація про пропозиції оформити українські біометричні паспорти для поїздок до ЄС без віз. І варто сказати, що ці пропозиції користуються популярністю. Люди, які проклинали Україну, ненавидять все українське, навіть воювали проти України та вбивали захисників нашої держави, чисто технічно мають всі можливості за українськими документами потрапити до такої ненависної їм «загниваючої» Європи.

Як таке можливо? Хіба таких людей можуть пропустити до Європи? А чому ні? Скільки українські суди винесли обвинувальних вироків бойовикам та іншого роду колаборантам російських терористично-окупаційних військ? Чи створено українськими силовими структурами реєстр осіб, чия антиукраїнська діяльність була зафіксована? Чи були ці особи позбавлені українського громадянства? Відповідь на питання очевидна. Які ж тоді юридичні підстави не видавати таким людям біометричні паспорти та відмовляти у відвідуванні країн ЄС? Вони ж формально такі самі громадяни України! Принаймні, для нинішньої української влади.

У зв'язку з цим виникає логічне питання: хто несе ризики за поведінку таких людей на території країн ЄС? Або ще, наприклад, хто гарантує, що Кремль не скористається можливістю доправляти на територію ЄС терористів, завербованих на території ОРДЛО для вчинення терактів. І це для європейців будуть громадяни України, не інакше. І ставлення європейців буде відповідним. Це буде серйозний удар по довірі й підстава зупинити дію безвізового режиму на невизначений час.

Окрім таких цілком прагматичних моментів є ще й моральні. Мені не зрозуміло, чому, до прикладу, волинян, котрі захищали Україну на фронті московсько-української війни та продовжують це робити, родини загиблих за Україну чи просто законослухняних громадян урівнюють в правах з терористами і колабораціоністами. В жодному разі не стверджую, що всі, хто лишився під московською окупацією ‒ це колаборанти, терористи та україноненависники. Для цього силовики, зокрема, СБУ повинні були фіксувати і вести відповідний реєстр таких осіб. Аби потім можна було позбавити їх всілякої можливості отримувати українські соціальні виплати чи користуватися тим же безвізом.

Це просто несправедливо і нечесно по відношенню до решти українців. І це несе цілком реальні загрози. Навіть якщо мова йде не лише про фізичні загрози, а й про банальну поведінку. Що ці люди будуть казати європейцям, як вони будуть себе поводити і яке враження залишати про українців у Європі? Це теж має велике значення, адже від цього певною мірою залежить формування образу України за кордоном, на формування якого нинішня влада відверто начхала. В неї зовсім інші цінності.

Можливо, дехто скаже, що позбавлення громадянства чи обмеження на в'їзд до ЄС буде радикальним кроком, проте, це помилкова думка. Радикально буде закрити очі на всі ці та інші ризики. Радикально недалекоглядно, радикально несправедливо, радикально ризиковано, радикально нерозумно.

Україна має повне право захищати свої національні інтереси і такі дії піддаються цілком логічному поясненню для міжнародного співтовариства. Проте влада демонструє вже дуже давно відсутність поличної волі саме тоді, коли потрібно вирішувати складні проблеми та завдання за відсутності гарних приводів для піару, перерізання стрічок та пафосних промов. Ось що викриває її нещирість та неспроможність. Замість того, щоб подякувати українцям за працю та терпіння й тихо та наполегливо працювати, влада на кожному кроці приписує собі незаслужені ордени.