Історія, яка трапилась днями. І яка повинна отримати резонанс не лише в суспільстві, але й у кабінетах наших чиновників. Тому що йдеться не лише про байдужість, але й про безвідповідальність посадових осіб, яка може призвести до трагедії. Я не буду переказувати суть того, що сталось, краще наведу матеріал, який отримав (стиль повідомлення збережено).
Отже,
«Сьогодні, о 5-й ранку з екскурсійної поїздки тремтячим голосом зателефонував наш 12-річний син і сказав, що він прокинувся в порожньому холодному ЗАЧИНЕНОМУ екскурсійному автобусі САМ. В чужій країні. Без можливості вийти і покликати на допомогу будь-кого з шести(!) дорослих, що супроводжують дітей, оскільки в них ВСІХ сотовий сервіс з обмеженими можливостями вхідних дзвінків. Ситуацію вирішили. Дитина отримала стрес + ДОСВІД довір'я чужим людям. Дружина попала в лікарню. Винні (дорослі), які не розбудили втомлену дитину ЗВЕЧОРА, приїхавши з екскурсій, не перерахувавши дітей в готелі, не обійшовши салон автобуса після виходу всього класу вини своєї не признали. Туроператор „Бумеранг“ , директор якого (Оксана) там же була присутня (коштом батьків дітей, звичайно ж), назвала переляканий голос мами мого переляканого сина агресією і видала, що дитина „не слухала оголошення керівника“.... На моє запитання „Що 12-річна дитина має зробити, опинившись в такій ситуації і, якщо спалахне пожежа в автобусі?“- відповіла, що це дурне запитання, а вона „на дурні запитання відповідей не дає“!!!
Від мене особисто:
п. Оксано! Бумеранг не лишень повертається до місця вильоту. Він ще й лупить в чоло невмілого ним користуватися і нехтуючого ПТБ. Чулисьте таку абривіатуру? Загугліть собі перед судом.
Одним словом, все якось обійшлося. Але не зовсім. Для винних не все.
А для батьків, хто довіряє життя своїх дітей всяким... — купіть дітям такий пристрій, що на відео, PowerBank, Пакет з роумінгом і заправте їм доста грошей на телефонний зв'язок. І пишіть дітям інструкції в маленькі блокнотики, як себе поводити і що робити, коли попадаєш в халепу. Пишіть і наказуйте. Щоб вміли. Щоб не залишалися самі вночі, в чужій країні, в заблокованому просторі, без можливості підтримки тих, хто за 100 м спокійно спить в теплій кімнаті оплаченого батьками готелю...»...
Добре, що ця історія закінчилась без трагедії. Але шокує дещо інше — безвідповідальність тих, кому батьки довірили свою дитину.
