Вчора ввечері прийшов на футбол. Так як через коронавірус на стадіоні перебувати не можна, то глядачі стоять по периметру залізної захисної сітки. Я став з однієї сторони. В мене були сусіди: молода дівчина і дитина в колясці, яка чомусь несамовито репетувала. Дівчина, інколи відриваючись від телефону, заглядала в коляску і промовляла «Чіво же ти так раскрічалась? Пєрєстань!». Очевидно маля подавало якійсь сигнали, але дівчина не могла їх правильно інтерпретувати 
Футбол був так собі — грали якійсь аматори. Найцікавіше, що суддею матчу був хлопчина — дебелий афроамериканець.
І от в сторону там де ми стояли, пішла висока подача, два гравці ринулися в бій за м'яч Після невеликого зіткнення, один з них впав на землю і почав крутитися зі сторони на сторону, тримаючи себе за голову так, ніби йому її відрізали прямо в повітрі, крик був настільки сильний, що затихла навіть дитина в колясці А інший, тим часом, помчав з м'ячем. Пролунав свисток. Суддя був поряд, миттю підбіг до цього місця і призначає штрафний удар в сторону воріт доморощеного симулянта.
Футболіст, побачивши це, тут же припинив качатися, різко встав та підбіг до рефері зі словами:
-Ти, ніггєр й...баний, ето он міня лактьом ударіл...(багато матюків) Ти што с рождєнія слєпой? Гдє вас понабіралі такіх дебілов?
Суддя потягнувся за жовтою карткою і промовив:
-Я — не ніггєр, а українець, а ти — малорос
І показав йому попередження. Я так давно не ржав
Футболіст знітився і вичавив з себе:
-Малорос гаваріш... А карточку за што дал, а?
Суддя індиферентно відповів:
-За розмови з арбітром
