Побудова європейської цивілізованої держави неможлива без авторитетної в суспільствісудової влади. Будь-яка країна не зможе нормально розвиватися, якщо судовасистема не виконує своїх функціональних обов'язків. Це стосується і боротьби із злочинністю, і майнових суперечок, і економіки.
Простіше кажучи, тільки суд може вирішити суперечку двох бізнесменів в законний та цивілізований спосіб. Суд як державна інституція встановлює винуватість чи невинуватість, а не кожен громадяни на свій власний розсуд. Звичайно у таких країнах, як наша, існує бажання корумпувати суд, адже всімхочеться, щоб суд виносив рішення на його користь. Так не повинно бути. Я виховувався на книжках, в яких писали про відважних адвокатів, які своєю ерудицією та красномовством схиляли шальки терезів на користь правосуддя. В реальності, коли жив в Радянському Союзі, я бачив зовсім інше. Ця була судова система повністю керована. Тоді Комуністична партія вирішувала, яким повинно бути судочинство. Звичайно, це були бутафорні інстанції. Всі елементи суду існували виключно для декорації.
В часи ж незалежної України на суди намагаються вплинути чиновники всіх рангів, політики та бізнесмени. Нам дісталася у спадок надзвичайно покірна система. Зараз Україна проходить етап болісного реформування судової системи. Я повинен відразу сказати, що це нікому невдавалося просто. Країни з колишнього соціалістичного табору зробили багатоуспішних реформ, але от судова їм теж давалася дуже важко. Деяким з них навіть доводилося зупиняти або призупиняти цей процес. Це можна сьогодні спостерігатина прикладі Польщі. На питання чому – важко знайти однозначну відповідь.Система не може швидко видозмінюватися, адаптуватися до нових умов, вона відчайдушно хапатиметься за добре «старе». В цьому контексті мова йде пролюдей, які працюють в судовій системі. Ми всі прекрасно розуміємо, що не такпросто змінити спосіб мислення звичайної людини, що вже говорити просуддівський менталітет.
А тепер давайте спробуємо пригадати коли ж, власне, український суд був незалежним. Ніколи. Через це судніколи не користувався довірою в українському суспільстві. Так і сьогодні,українська судова система – це продукт радянської. Судді в ті часи звикли бутизалежними. Вони слухали вказівки «зверху», а потім ці накази змінилися'конвертами" та зв'язками з олігархами. Через це громадяни ставляться до судуангажовано. Хоча, треба визнати і останні зробили не мало, щоб сформувавсятакий імідж. Я маю підкреслити, що правосуддя любить стабільність,передбачуваність та ясність. А це є ключовим в розумінні верховенства права.Саме над цим і потрібно працювати.
Нам всім потрібно привчитисебе поважати закон. Не може бути так, щоб вимагати від суду справедливості, асамому шукати як би домогтися вигідного для себе рішення. Це повинні знати всівід народного депутата до водія-таксі на "євробляхах". Закон повинен бути одиндля всіх. З цього починається довіра до судової системи. Зрозуміло, що судовавлада повинна забезпечити відкрите та прозоре призначення суддів. Там неповинно бути корупціонерів або людей, призначених за якимись політичнимиквотами. І також треба розуміти, що судова влада повинна бути незалежною але непозбавленою відповідальності за свої дії. І ще треба чітко розуміти, що Вищийантикорупційний суд – не є панацеєю в боротьбі з корупцією. Якщо вся судовасистема не буде працювати як належне, то ця структура стане черговоюдекорацією. Враховуючи все це, я хочу сказати, що Україні ще треба багатозробити щоб побудувати тут реально правову державу, де пануватиме верховенствоправа. І ця нам всім необхідно.
