Війна за незалежність, яка почалася з ЄвроМайдану, відкриває перед Україною абсолютно нові можливості власного розвитку. Саме в цій жорстокій борні з Росією гартується характер, викохується жага до виживання. Зараз нація проходить курс реального навчання. По краплі витискуючи з себе непоступливі молекули російського духу, країна знаходить простір для руху вперед. Звичайно, звільнення від міцних оковів кремлівських царів не дається просто так, щоденні зведення про втрати з Донбасу демонструють суспільству високу ціну.
В цілому, Путін та його численні приспішники програли боротьбу за територію України. Так, вони по-злодійськи віджали Крим та знищили Донбас, але країна, завдяки неймовірному бажанню вижити, витримала удар та відбилася. Військова операція, хто що б не казав з зрадофілів, принесе росіянам надзвичайно високі втрати. При цьому потрібно зазначити, що їм байдуже на власних солдатів, вони просто не готові втрачати ще більше доларів через санкції.
Але звичайно, що Москва не полишить спроб повернути втрачену перлину. Але, тут росіянам треба заходити з інших сторін, де в них ще зберігається потенціал для реваншу. Перше, це посіяти зерно зневіри, при цьому зневіру не особистісну — до Порошенка, а зневіру загальну – до країни. Що ближче до виборів, то більше можна буде бачити виступів як явних так і прихованих про-російських персонажів, головний меседж яких звучатиме про те, що в Україні – Ж О ПА. Другий меседж, це ж звичайно, обігрування старих, як пні в Ботанічному саду, міфів про спільну нерозривну історію. Але це до цього м вже привиті.
Нині, ми підійшли до ще одної важливої теми. Релігія. Точніше православ'я. Для росіян церква ніколи не існувала окремо від держави, що надзвичайно негативно відобразилося на самій церкві. Але то вже проблеми РПЦ. (Даний опус не ставить собі за мету провести історичний лікбез з приводу історії української та російської церков)
Мова йде про технічне роз'єднаня України від Росії. Можна провести аналогію з комп'ютерним світом. Україні для того, щоб врятуватися від лап Мордору, потрібно змінити операційну систему, замість застарілої та допотопної «ласкавий мішка» потрібно приєднатися до модернової «європейської».
Єдиним безумовним інструментом впливом, який залишається в Кремля, окрім відкритої війни та підкупу українських політиків, залишалася церква. РПЦ завжди наголошувала на своїй канонічності, вдовблюючи в голови звичайних вірян неймовірну суміш з політичних фантазій, міфів про велич Росії та власну інтерпретацію християнської віри.
Надання томосу позбавляє Москву цього козиру, адже коли буде сформована єдина помісна українська церква, то УПЦ МП зазнає великих втрат (в тому числі і фінансових). Але головно втратить свій вплив та можливість насаджувати вірянам своє покручене бачення розвитку України, яке звичайно мало чим відрізнятиметься від Кремлівського.
Саме цього так і бояться московські очільники, адже Україна вислизає з їх, здавалося вічної, сфери впливу. Росія без України втрачає свій статус мега-держави. Тоді, її просто почнуть юзати потужніші сусіди: ЄС з західної сторони, а Китай зі своєї.
Більше того, створення єдиної української церкви позбавить Росію духовних основ існування взагалі як державного об'єднання. Безсумнівно, що духовне відділення від Москви призведе до подібних процесів в інших країнах. Надання томосу призведе до того, що Російська православна церква втратить головне місце в православному світі. А втративши статус «найбільшої» це позбавить Москву геополітичного інструменту «захищати православних по всьому світу». Тобто очевидно, що Росія зазнає потужних ударів, наслідки яких навалюватимуться на неї все більше і підточуватимуть і так вже досить ослаблену структуру.
Якщо говорити прямо, то нині Україна технічно відправляє Росію в спам світової історії. Києву судилося стати могильником Російської імперії.
