Глузування над російськими гей-шпигунами Петровим та Бошировим є не зовсім доречними. Можна скільки завгодно мемізувати їх тупі фрази, ржати над відверто ідіотським виглядом, але це ніяким чином не змінює головного — Кремль зухвало демонструє, що йому абсолютно байдуже на всі правила. Путін вперто буде робити так як захоче. А ви, розумні та просунуті, скільки завгодно можете висміювати нас в своїх фейсбуках.
От лише подумайте, скільки існує мемів з приводу «зєльоних чєловєчков»? Сотні, тисячі. Але чи змінює цей факт окупації Криму? Звичайно, ж ні. Пам'ятаєте як починалася війна на Донбасі? Коли до мережі потрапляли відео з апалчєнцамі з російських єбєнєй, які називали себе корєннимі житєлямі Макєєвкі чи Тареза – всі сміялися над їх недолугістю та тупістю. І шо? Зараз на п'ятому році війни нам не до сміху.
І так ще раз. Анексія Криму, війна на Донбасі, втручання в президентські вибори в США, отруєння Скрипалів, війна в Сирії, розгортання анти-європейських рухів в ЄС — це неповний список масштабних злочинів Кремля за останні декілька років. І все, що вони отримали у відповідь – це поступові санкції та глузування в соціальних мережах. Поки цивілізований світ кепкує зі спроб росіян уникнути відповідальності, вони роблять з ним все що їм заманеться. Адже реакція обмежується доступом до Інтернету. І це залізний факт. Росія вже звикла до цього.
А оцей цирк на дроті зі шпигунами, які торочать тупі історії про свою непричетність до отруєння Скрипалів, насправді чіткий сигнал всім, чуваки нам пофіг на ваші правила, нам плювати на все. А ви й далі смійтеся у своїх інтернетах, постіть смішні фоточки наших офіцерів спецслужб. І поки ви будете заливатися від сміху — вони будуть вбивати вас далі.
Загальносвітова байдужість до конфлікту в Грузії призвела до повноцінної війни в Україні, глузування над пропагандою від Russia Today спровокувало тотальну недовіру до медіа в ЄС, млява реакція на отруєння Литвиненка стала відправною точкою для повторення історії зі Скрипалями. Зрештою, відсутність реакції на безчинство проросійських сил в Україні та послідуючі договорняки дали можливість повноцінній реставрації політики Кремля. Медведчук є чудовим свідченням цього. Непокаране зло повертається. І кожного разу з подвоєною силою.
І справа не тому, що Путін опять всєх пєрєіграл, а в тому, що він прекрасно знає, що європейські медіа трохи порепетують, а потім затихнуть і знову можна буде продовжувати розкладати Захід на молекули. Шум та піна спадає – залишаються вічні інтереси. Тобто гроші. Приблизно так як це було в Україні.
Скільки люди сміялися в інтернетах, коли рахували кількість регіоналів кинутих в смітник або скільки мемів було з побиттям Шуфрича? Постили фото, що мол Нестор Іванович не отримував тлумаків скільки то днів. Пройшло ж зовсім небагато часу і тепер вже Шуфрич відверто глузує над тими хто його ганяв. Або згадайте як всі сміялися з Рината Ахметова та його гудків, але Роттердам+ все компенсує. І плювати він хотів на кепкування в фейсбуці. І такі стратегії працюють адже поки що світ обурюється в віртуальній реальності, тоді як злодії знищують його по-справжньому.
