Вокзал. Камера схову. Хочу здати торбу — маман їде додому, але хочеться ще погуляти перед потягом. Переді мною хлоп здає свій мішок. Тут до мене звертається молода фрау, з таким типовим нині яскравим макіяжем, віями з довжиною в мій зріст, потужними губами в темно-червоній помаді. Вона поспіхом розстібнула 2 верхніх ґудзики свого блідо-рожевого пальто. Мій погляд боязко ковзнув вниз і там я побачив білосніжні кросівки з написом "Balenciaga." Чесне слово, вони просто переслідують мене останнім часом.

-Маладой чілавєк, можна я тока спрашу. Плііііз,- її величезні губи розпливлися в посмішці, яка радше лякає ніж приваблює. Її супутник — хлопчина такого ж модного стилю — привітно-поблажливо поглянув на мене.

Я жестом показав, що мовляв будь-ласка запитуйте. Вона нахилилася до віконця і промовила без «добрий день „:

-Шо ето сдєсь за порядкі такіє: у міня 9 сумок, там маі наряди, і мнє нужно платіть за всє 9. Нєужелі їх нєльзя поставіть друг на друга? Пачіму я далжна пєрєплачівать?

Дядько за склом їй відповів:

-За правилами нада платить за всі сумки. Для вас ісключєній ніхто робить не буде. Не задержуйте очірідь.

Краля мигнувши пів-метровими віями, ледь не створивши ураган в приміщенні, не збиралася здаватися.

-Ета дєбілізм какой-то. Вот в Масквє, гдє я живу січас, такова точна нєт. Там всьо намнога цивілізованєй.

Дядько різко схопився з крісла і закричав:

-Так і пиз...уй нах... в свою Москву. Якого х..я ти сюди приїхала? Нах...й ти тут нада!!! Заї...ли вже!!! Хто тебе сюди гукав?

Фрау відскочила від віконця як ошпарена.

- Ти што сібє пазваляєш, хамло? Я сдєсь раділась, у міня радітєлі в Кієвє живут, — зарепетувала вона.

Дядько висунув голову і відповів:

- Та пізд...й вже в свою Москву. Я бл...ть щас ще Правому Сєктору позвоню — вони у нас занімаюцца тими хто з Москви приїжає...

Очевидно, що все почуте дуже вразило кралю. Вона злякано глянула на мене. Мені не залишалося нічого іншого як відповісти:

- Це правда. Правий Сектор допитує всіх хто приїжає з Росії. Не знаю як Вас ще на пероні не затримали.

Дівчина крутнулася на місці і тремтячим голосом сказала своєму хлопу, який відморозився та втупився в смартфон:

-Дені, — звернулася краля до свого хлопа, чомусь іншого ім'я для нього я й не уявляю,- дарагой, давай тащі сумкі навєрх, а я побєжала іскать таксі. Ета — чьокнутая страна.