Вишневе. В цей передсвятковий день в супермаркетах величезний ажіотаж. Люде гребуть все підряд: особливо затребуваним є алкоголь та «мяско на шашелі».
Стою в черзі в одному з таких. Переді мною стоїть бабця з внуком, той мучає її якимись складнючими іменами з мультфільмів. А попереду них високий атлетичний чоловік — це кадровий військовий, точніше прикордонник, з яким живу в одному будинку. Ми привіталися, махнувши один одному головою. Перед військовим стоїть галаслива юрба чоловіків різного віку. Вони перетворили касу в суцільний регіт та матюгальник. З їх розмов стає очевидним, що кожен з них надзвичайно крутий чувак. Крутіше за них тільки варені яйця. Підійшла їх черга. Касир почала пробивати кілотонни різного алкоголю та їжі: пиво, віскі, вино, українське національне блюдо — «шашлик». Один з них найбільш активний та відповідно найкрутіший раптом каже:
— Вот ета ми атдахньом на Дєнь Защітніка Украіни. Давно ми так нє собіралісь, мужикі. Чуствую — будєт очінь круто.
Прикордонник різко розвернувся до нього:
— А ти її захищав? — звернувся він. Регіт, веселощі та матюки різко зникли.
— Ні понял, — знітився хлопак.
- Та що тут розуміти!?! Питаю, ти особисто захищав Україну, воював за неї? — військовий підійшов ще ближче. На пару секунд запанувала тиша. Крутий мен, відводячи погляд в сторону, ледь чутно відповів:
— Ну я как всє...
— Командував полками на дивані, поки там пацани... — перебив його прикордонник.
— Ну как би ні савсєм, — слова та вселенська крутість пропали не тільки в нього, а й в друзів, які мовчки пакували все в пакети.
— Скажи чесно, що ти просто з друзями хочеш убиться в гамно, а День Захисника це просто привід. Будь чесним хоч тут, реально будь чоловіком, — резюмував військовий. У відповідь не було навіть мугикання.
Касир з острахом подивилася на нього та назвала хлопцям суму до сплати.
— Воєваки, бля! Захисники України, бля, — розчаровано махнув рукою військовий в сторону «крутих менів».
