— Йдеш на вибори? — Нашо? Все одно всі вони одінакові, всі гади-сволочі-прастітутки хто не прийде то або краде, або ше шось, не вірю нікому... — Але ж за них голосують самі звичайні люди, такі як ти або я.... Хто ж вони? І чи «гречка», по-твоєму, не є оплатою за таку ж проституцію?... — Та тоже сволочі, бо таких же вибірають.. — Ось тут ми і підходимо до головного.. Якби, припустимо, тебе обирали, то що, ти теж був би «такий самий»? І не вважай що це буває тільки твоїм правом, інколи це може бути твоїм обов'язком.. — Нуу не знаю... Та й з чого б це вдруг? Я в ці діла не влажу.. Та й на х.. воно мені.. — «Ці діла», вирішують яке в тебе буде завтра, цікавишся ти ними чи ні... — ... — Ніяких «але», «нунезнаю», чи ще там щось.. А визначатись треба дуже скоро.. — Та нуу на... — Ти «противсіх»? — Ну опше то да, а шо?... Я так хочу і мені так нравицця... — Тоді ти гірше тих кого ти згадав.. І тих кого обрано, і тих хто за них проголосував... — ?.. Не пойняв.. — Ти даєш можливість другим обирати перших своєю неучастю, бо як не вибираєш ти, вибирають за тебе... А я вже давно визначився...