Напередодні польських парламентських виборів 15 жовтня багато хто заявляв, що вони можуть мати вирішальне значення для подальшої долі Європи. Про те, що дуже рідко в історії вибори в одній із країн ЄС мали такі високі ставки, говорив болгарський політолог, політичний філософ Іван Крастев. Такі оцінки лунали також як від польських представників влади, так і опозиції, щоправда кожна з сторін вкладала в ці слова і сподівання власні, часто протилежні змісти.
Політична ситуація стане складнішою і більш об'ємною
Тепер вже зрозуміло, що після виборів політична ситуація в Польщі не стане простішою, а у стосунках з Євросоюзом і Україною не зміниться миттєво, як за помахом чарівної палички. Навпаки – вона стане складнішою і більш об'ємною.
Адже, якщо правлячу більшість утворять «Громадянська коаліція» (отримала 157 місць у Сеймі), «Третій шлях» (65) та «Лівиця» (26), кожна з яких у свою чергу складається з декількох політичних сил, то партій у владі стане в рази більше. І кожна з них потребуватиме задоволення своїх амбіцій щодо посад та реалізації власних ідей, як нерідко вступатимуть у протиріччя із ідеями союзників по коаліції.
Неофіційна боротьба за керівні місця вже ведеться
Тим більше, що президент Анджей Дуда раніше заявляв що має намір надати першочергове право створення уряду формальному переможцю – партії «Право і справедливість», яка натомість практично немає шансів згрупувати для цього достатньо голосів (має лише 194 з необхідних 231).
Лише тоді ініціатива перейде до «срібного призера» виборів – «Громадянської коаліції». Таким чином може так статися, що новий уряд збереться на перше засідання десь під Різдвяні свята, а то й вже в новому 2024 році.
Із забороною на експорт українського зерна теж не все так однозначно. Адже у цьому питанні голова «Громадянської платформи» Дональд Туск не лише не критикував польський уряд, а й сам разом з лідером «Агроунії» Міхалом Колодзейчаком навіть просив Брюссель розширити список товарів, на які поширюється ембарго.
Отже чи піде тепер ця політична сила, яка постійно підкреслює свою проєвропейськість, проти рішення Європейської комісії, яка скасувала ембарго ще 15 вересня?
«Право і справедливість» залишатиметься дуже вагомим чинником і гравцем у політичному житті. Партії вдалося набрати понад третину голосів виборців та втричі поспіль протягом 8 років утриматися на першому місці електоральних симпатій, на що здатна далеко не кожна моновлада.
У процентному відношенні ПіС отримала навіть більше, ніж прогнозували соцопитування незадовго до голосування – понад 35%, вигравши у 9 з 16 воєводств на сході та в центрі країни.
Президент може посилити свою позицію
Крім того, президент Дуда, який є висуванцем від цієї партії, залишатиметься на посаді до серпня 2025 року. Він володіє правом вето, для подолання якого потрібно буде 3/5 голосів з 460, зібрати які новій правлячій коаліції (матиме лише 248) практично нереально. Навіть якщо суто математично фантазувати про блокування з євроскептичною та проросійською «Конфедерацією».
Таким чином Дуда, який завершує вже другу каденцію і не обтяжений турботами про новий президентський термін, матиме розв'язані руки і може набути ще більшої політичної ваги. Зруйнувавши пануючий стереотип про його начебто повну підконтрольність голові ПіС Ярославу Качинському та заробивши балів для подальшої кар'єри у міжнародних організаціях.
Польща і реформування ЄС. Якою стане нова Європа?
Вже перед цими виборами в польському суспільстві розпочалася серйозна дискусія щодо ситуації в ЄС, а також ролі в ньому Польщі.
Зараз Євросоюз стоїть перед дуже серйозними трансформаціями, які пропонують розроблені зміни законодавства у напрямку дедалі більшої його централізації. Зокрема, відмови від дотримання принципу консенсусу та переходу до голосування кваліфікованою більшістю з багатьох питань зовнішньої та безпекової політики, освіти, медицини тощо.
«Європу своїх дітей я бачу зовсім не як вільний союз держав, які зайняті переслідуванням своїх національних інтересів. Моя мета – створення Сполучених Штатів Європи за зразком Швейцарії, Німеччини чи США», – ця цитата належить президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн, в минулому міністру оборони Німеччини.
Ці ініціативи дуже неоднозначно сприймаються поляками, частина яких (і це є одним з наративів ПіС) вважає їх посяганням на суверенітет своєї держави.
Тому до наступних трьох виборів у 2024 і 2025 роках (до органів місцевої влади, до Європейського парламенту та президентських) ПіС може започаткувати потужну кампанію щодо того як поляки бачать своє місце у об'єднаній Європі і якою саме має стати ця нова Європа.
В Україні, яка бореться із загрозою суверенітету та самій державності з боку Росії і одночасно прагне якомога скорішої євроінтеграції, сама постановка питання суверенності Польщі, яка є членом НАТО та ЄС, може виглядати дивною.
Проте українцям теж не варто надмірно ідеалізувати цей європейський образ, адже ми перебуваємо всередині жорсткої боротьби інтересів сильних гравців. Потрібно розуміти, що не кожне рішення, яке приймається на рівні Брюсселя чи іншої західної столиці, буде завідомо і однозначно відповідати нашим інтересам. Все це треба аналізувати і зважувати.
Чого очікувати Україні?
Ми бачили дуже активну позицію Польщі напередодні та одразу після широкомасштабного російського вторгнення. Не чекаючи на рішення інших країн, поляки надзвичайно активно підтримали Україну, надавши необхідну військову, дипломатичну, гуманітарну допомогу та відкривши кордони для біженців.
Чи буде позитивом, якщо подібні ініціативи в майбутньому не працюватимуть настільки швидко, проходячи через обов'язкове сито процедур міжнародних організацій та союзів?
Яким тепер буде майбутнє ідеї військово-політичного союзу України та Польщі як основи для нової архітектури безпеки в нашому регіоні? Чи зміниться візія ролі і місця в Альянсі України, Великої Британії і Польщі, Ініціативи Трьох Морів, Люблінського трикутника? І чи взагалі вони матимуть надалі якесь значення?
Час дасть відповідь на ці питання. Але серйозність викликів вимагає від України стратегічного мислення і продуманих тактичних кроків у реаліях, що постійно змінюються.
