Тема Тримор'я та можливого місця України у цьому економічно-політичному проєкті залишається малопомітною та недостатньо розвинутою в нашому інформаційному просторі, періодично з'являючись у порядку денному переважно під час зустрічей глав держав або проведення щорічних самітів Ініціативи трьох морів.
Проте, зважаючи на пробуксовування вступу до Євросоюзу, наші зусилля в напрямку розвитку співпраці з Тримор'ям (яке наразі об'єднує 12 держав-членів ЄС) варто було б активізувати. Адже виглядає так, що фактично підвішений на невизначний термін через пандемію COVID-19 безвізовий режим, Угода про асоціацію між Україною та ЄС та Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі ще довгий час можуть виявитися тим максимумом, який нам вдалося витиснути з процесу євроінтеграції.
Запровадження ще у 2005 році Францією до своєї конституції вимоги про ратифікацію шляхом референдуму кожного наступного договору про приєднання з країною, чисельність населення якої перевищує 5% населення ЄС – це в нашому випадку практично забороняюча умова з огляду на вкрай велику непопулярність ідеї прийняття нових членів в більшості країн «старої п'ятнадцятки». Згадаймо лише проблему з референдумом в Нідерландах, який не без втручання Росії на 3 роки відтягнув ухвалення остаточного рішення Ради ЄС про укладення Угоди про асоціацію з Україною після її ратифікації ще у вересні 2014 року на рівні Європейського парламенту.
Сьогоднішні позиції Німеччини та Франції також не додають оптимізму. Німецький президент Франк-Вальтер Штайнмаєр, висловлюючись на тему необхідності добудови «Північного потоку-2» згадує «дуже багату історію з Росією» та понад 20 мільйонів жертв німецького вторгнення до Радянського Союзу якось так, як ніби вони не мають при цьому жодного відношення до України. Президент Франції Еммануель Макрон переконаний в тому, що агресивна політика Кремля викликана не імперськими амбіціями Владіміра Путіна, а є виключно симетричною реакцією Москви на розширення НАТО у бік російського державного кордону.
У цих умовах співпраця в рамках Люблінського трикутника і стратегічного партнерства України з Тримор'ям має стати одним з пріоритетів нашої зовнішньої політики. Про бачення геополітичної ролі Ініціативи трьох морів читайте в цікавому матеріалі польського політолога, професора Лодзького університету Przemysław Żurawski vel Grajewski.
Тримор'я у грі в трикутнику США-Росія-Китай
Пшемислав Журавський вель Граєвський
Наприкінці виборчої кампанії, що передувала електоральній битві між Дональдом Трампом та Джо Байденом, коли емоції воюючих між собою американських партій досягли свого зеніту, за два тижні до саміту Ініціативи трьох морів (ІТМ) у Таллінні, Комітет закордонних справ Палати представників Конгресу США одноголосно рекомендував Конгресу прийняти резолюцію, що висловлює підтримку ідеї Тримор'я. Резолюція саме в цьому дусі, зареєстрована як H.RES 672, від 31 жовтня 2020 року, тобто після успішного талліннського саміту ІТМ (19-20 жовтня), була остаточно прийнята Палатою представників США 18 листопада, отримавши міжпартійну підтримку як республіканців, так і демократів. Факт одностайної підтримки цієї резолюції на момент найзапеклішої політичної боротьби, які розділяла Сполучені Штати, як і зміст прийнятого документа – це добре передбачення для Польщі та усієї Ініціативи Тримор'я.
Що цікавить американців і чому вони підтримують Тримор'я?
Російська тема з німецьким та турецьким акцентом
Зміст прийнятої резолюції чітко вказує на причини зацікавленості США Тримор'єм. Вже в першому пункті конгресмени, висловлюючи свою підтримку ІТМ, вказують, що цей проект центральноєвропейського співробітництва «збільшує енергетичну незалежність та інфраструктурні зв'язки, тим самим зміцнюючи національну безпеку США та Європи». Далі йдеться про підтримку цієї ініціативи, висловлену США під час саміту Тримор'я у Варшаві в липні 2017 року, і підтверджуються зобов'язання Вашингтону фінансово підтримати його в сумі 1 млрд. дол. США, задекларовані в лютому 2020 року для економічного, транспортного, комунікаційного та цифрового розвитку і у сфері енергетичної безпеки цього «стратегічного регіону», що, як наголошується – «підвищить національну безпеку США». Цитуються слова президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера, який визнав Ініціативу трьох морів «каталізатором згуртованості та зближення Європейського Союзу та чинником зміцнення трансатлантичних зв'язків». У згаданій резолюції Конгрес також вказує на інфраструктурну відсталість регіону як спадщину радянської влади, яка в енергетичному відношенні робить Центральну та Східну Європу і дотепер залежними від Росії, тоді як Росія «має на меті підірвати демократичні інститути та свободу в Європі, використовуючи гібридні заходи, зокрема енергію як інструмент примусу». Згадуються та засуджуються такі проекти як «Північний потік 2» та «Турецький потік», що підривають енергетичну безпеку Європи.
Китайська тема
Конгрес США також вбачає цінність Ініціативи Тримор'я у тому, що вона є противагою та конкуренцією китайським проектам 17+1 (започаткований у 2012 році проект інфраструктурного співробітництва Китаю з 16, а потім 17 країнами Центральної та Східної Європи). А ще — Ініціативи Поясу і Шляху (Belt and Road Initiative, «Нового шовкового шляху») — також китайської ідеї побудови залізничного та автомобільного сполучення з Китаю до Європи в обхід океанських шляхів, на яких домінують ВМС США. Що стосується обох китайських ініціатив, Палата представників у Конгресі США вказала на «корупцію, боргову пастку (яку ми також пам'ятаємо в Польщі після скандалу з численними банкрутствами субпідрядників магістралей, які будувалися китайцями), а також низькі стандарти праці та охорони навколишнього середовища», які супроводжують ці ініціативи.
У якості стратегічно важливих інфраструктурних проектів названо термінал зрідженого природного газу на хорватському Крк, газові інтерконектори між Польщею та Литвою, а також Болгарією-Румунією-Угорщиною та Австрією (BRUA), як і численні проекти в галузі діджиталізації, транспорту та зв'язку (Цифрова автомагістраль, Viking Train), трансєвропейський транспортний коридор Adriatic TEN-T та розвиток водного шляху Дунаю.
Життєво важливі союзники і нерозділена Європа
Ініціатива трьох морів була визнана такою, що об'єднує держави, які є «життєво важливими союзниками Сполучених Штатів», а її розвиток — діяльністю, спрямованою на розбудову Європи, яка «є нероздільною, безпечною, процвітаючою та вільною». Тому Конгрес закликав держави ІТМ до спільних фінансових зусиль задля наповнення Інвестиційного Фонду Ініціативи Тримор'я, який, пригадаємо, був створений рік тому Польщею (Bank Gospodarki Krajowej) та Румунією (EximBank) і з того часу суттєво збільшився – завдяки стрибку на саміті в Таллінні, а також за фінансової підтримки США та левової долі внеску до Фонду з боку Польщі. Палата представників у своїй резолюції також підтвердила фінансові зобов'язання США щодо Тримор'я.
Американські рекомендації — розширити Тримор'я, включивши Україну, Молдову та Західні Балкани
Дуже важливою політично частиною резолюції Палати представників США є заклик до держав Ініціативи трьох морів поширити цю «візію посилених регіональних інфраструктурних зв'язків на країни, що не є членами ЄС, але знаходяться в регіоні Тримор'я, включаючи Україну, Молдову та Західні Балкани». Це логічний наслідок того факту, що розширення газотранспортної інфраструктури в країнах ЄС з найбільш швидкозростаючою економікою і створює потужний 112-мільйонний споживчий ринок для американського сланцевого газу, який доставляється до польського терміналу в Свіноуйсьце, терміналів країн Балтії та хорватського Крк і, можливо, румунської Констанци, витісняючи з неї російську сировину. Розширення цього ринку на 43 мільйони споживачів з України та менших країн регіону є додатковою економічною вигодою для американської газової промисловості, а для споживачів — безпекою поставок, вільною від загрози політично вмотивованого шантажу, яка завжди тяжіє над поставками «блакитного палива» з Росії. Внаслідок зближення інтересів США та країн регіону весь цей механізм призводить до вилучення із російської сфери впливу чергових держав. Цій самій меті слугувала міжпрезидентська польсько-американсько-українська декларація — меморандум про газову співпрацю від 31 серпня 2019 року. Конгрес США у згаданій резолюції послідовно підтримує цю політичну лінію і, ще раз наголосимо на цьому, робить це поза партійними розбіжностями.
Висновки
Понадпартійна згода республіканців та демократів посеред найзапеклішої виборчої битви та підтримка на базі цієї згоди проекту Тримор'я, як і саме віднайдення часу на те, що здійснити цей крок власне в цей час, спонукає трактувати Резолюцію 672 Палати представників як акт серйозний та надійний. Визнання американськими конгресменами антиросійського та антикитайського вимірів Ініціативи Тримор'я свідчить про розуміння сутності пов'язаності проекту з національними інтересами США, а отже, і міцної основи для його підтримки політичними елітами Вашингтону. Зміна орендаря Білого дому та здобуття демократами переваги в Сенаті, які і збереження її в Палаті представників не означає, що позиція американського парламенту зміниться. Підтримка Сполученими Штатами Америки Ініціативи трьох морів залишається і залишатиметься волею Конгресу США. Це добрий сигнал для флагманського проекту польської регіональної політики та розвитку нашого регіону.
Американський заклик до географічного розширення проекту повністю відповідає інтересам та намірам Польщі (Україна), а також Румунії (Молдова) та Хорватії (Західні Балкани — принаймні стосовно Боснії та Герцеговини, населеної чисельною хорватською громадою). Для збереження згуртованості ІТМ принцип, згідно з яким повноправним членом ініціативи може бути тільки країна, що входить до Європейського Союзу, звісно належить зберегти. Однак можна розробити формулу стратегічного партнерства із зазначеними сусідніми країнами. Адже Тримор'я, на відміну від Європейського Союзу, не є інституціоналізованою структурою, що має власні органи ухвалення рішень, законодавство та адміністрацію, в яких країни, позбавлені статусу повноправних членів, відсутні, а отже упосліджені в процесі прийняття рішень та отримання вигоди. У рамках ІТМ реалізуються інфраструктурні проекти. Їх поширення на сусідні території не вимагає складних акцесійних процедур. Україна, наприклад, вже є учасницею кількох важливих проектів, включаючи флагманський проект Ініціативи трьох морів — Via Carpatia. Зрештою, вся концепція полягає в зміні матеріальної реальності, а не у політичній декларації цієї зміни.
Тема конкурентоспроможності ІТМ щодо китайських проектів, підкреслена в резолюції Палати представників, розкриває загрозу, яку відчувають США з боку Пекіна як однієї з площин польсько-американських відносин. Врахування Польщею американських побоювань та її вписування в політику США щодо Китаю може зміцнювати польсько-американські зв'язки та будувати позиції Польщі у Вашингтоні як незамінного союзника, який допомагає обмежити вплив Пекіна в Центральній Європі за допомогою Тримор'я, що розглядається в США як придатний для цього інструмент.
Ця особливість Тримор'я та значення Польщі в його контексті набувають особливого значення у світлі спрямування німецького головування в ЄС щодо якнайшвидшого підписання угоди, що регулює відносини між Європейським Союзом та Китаєм. Польща була єдиною державою-членом ЄС, яка відверто виступила проти поспіху в цьому, що, безсумнівно, було помічено у Вашингтоні.
Засудження «Північного потоку 2» та «Турецького потоку» вказує на американську волю витіснити російський газ з центральноєвропейського ринку, тобто з регіону Тримор'я. Цей ринок буде або насичений газом американським, норвезьким і т.д., або газом російським. Постачальники на ньому обов'язково є конкурентами. Ця конкуренція ставить країни цього регіону в привілейоване становище. Конкуренція з Росією вимагає демонстрації перед Кремлем готовності захищати свої інвестиції у тому числі військовими засобами. Цей тип присутності США у Центральній та Східній Європі найбільш відповідає інтересам народів цього регіону, яким загрожує російський імперіалізм.
