Протистояння навколо газопроводу Nord Stream 2 входить у гарячу фазу. У США сенатори від Республіканської партії Пет Тумі й Тед Круз заявили, що готові підтримати п'ятьох кандидатів на вищі посади нинішньої адміністрації, в тому числі двох чиновників у сфері національної безпеки, які контролюють санкції та фінансування боротьби з тероризмом, лише якщо Міністерство фінансів запровадить санкції проти компанії Nord Stream 2 AG. Президент аналітичного центру «Атлантична рада», колишній посол США в Україні Джон Гербст під час зустрічі секретарем Ради національної безпеки і оборони України Олексієм Даніловим висловив готовність сприяти просуванню питання щодо необхідності надання Україні чітких безпекових гарантій та збільшення санкційного тиску на РФ.

Про те, чому що санкційні дії, запропоновані спецпредставником Америки щодо «Північного потоку-2» Амосом Хохштейном, є недостатніми, наскільки загрозливими є різні сценарії розвитку подій та якою має бути рішуча відповідь Заходу на гібридну газову війну Росії йдеться у статті Войцеха Якобіка, головного редактора BiznesAlert.pl.

Ця зима буде суворою через полярний вихор. Це чудова можливість для використання гібридної газової зброї проти Європи росіянами, які хочуть дотиснути запуск газопроводу та загроза нового конфлікту в Україні.

Полярний вихор — це довготривалий циклон, що формується над Північним полюсом та приносить періодичне похолодання взимку у нашій півкулі. Поширюючись, він може відчутно захопити територію Північної Америки, Європи та Північної Азії. Температура та тиск у північній півкулі знижуються вже зараз, і метеорологи очікують на сувору зиму в сезоні 2021/2022 років.

Це погана новина для газового сектору з огляду на рекордно високі ціни на газ, які вже сягають близько 700 доларів США за 1000 кубометрів на європейських фондових біржах. Це найвищий рівень в історії, який посилиться через можливу атаку холодів та її наслідки у вигляді зростання попиту на це паливо. Навмисне скорочення поставок газу в Західній Європі з боку «Газпрому» ще більше загострить цю проблему, а отже, тиск щодо запуск газопроводу «Північний потік -2» зросте, незважаючи на перешкоди у формі газової директиви Європейського Союзу, яка зобов'язує її застосовувати антимонопольні правила щодо цього газопроводу, а також на санкції США, які поки що перешкоджають його технічній сертифікації.

У газовому секторі України неофіційно визнають, що хоча «Нафтогаз» накопичив необхідні 20 мільярдів кубометрів у сховищах газу, що дає можливість пережити зимовий сезон без дефіциту, можливі несподівані інциденти, такі як пожежа на заводі «Уренгой» в Сибіру, що зменшить або припинить постачання російського газу через територію України. Це означитиме подальше зростання цін на паливо, загрозу безпеці поставок до Європи, а отже, ще більший тиск щодо запуску «Північного потоку — 2» Співрозмовники BiznesAlert.pl, які бажають залишитися анонімними, не мають ілюзій. «Існує великий ризик гібридних дій проти газотранспортної мережі в Україні, один інцидент може зупинити все постачання» — попереджає високопосадовець газового сектору України.

Постачання газу в Україну, на відміну від Польщі, не має великого значення для електроенергетики, проте важливе для сектору централізованого теплопостачання. Будь-які коливання цін на тепло будуть мати важливе політичне значення. Можлива газова криза в період полярного вихору загрожує високими витратами та проблемами з теплопостачанням в Україні, а отже, може перерости у політичну кризу. У поєднанні з розчаруванням діями Заходу щодо російської агресії в Криму та на Донбасі, а також у суперечці щодо «Північного потоку-2», це може обернутися посиленням антизахідних сил у Києві, незважаючи на видиму силу прозахідного табору, зосередженого навколо президента Володимира Зеленського. Якби нова газова криза в опалювальному сезоні 2020/21 призвела до інсталяції проросійських сил у Києві, Москва досягла б успіху в проведенні газової політики, спрямованої на досягнення саме таких цілей, а не на максимально можливий дохід від реалізації газу.

Криза цін на газ у поєднанні з його можливим дефіцитом в Україні є більш ймовірною через те, що будівництво газопроводу «Північний потік-2» вже завершено. Існує два сценарії розвитку подій. Росіяни можуть створити кризу для того, щоб запустити газопровід без урахування європейського законодавства. Вони також можуть дочекатися запуску «Північного потоку-2» і спричинити кризу вже після цього, усвідомлюючи, що вона не вплине на клієнтів із Західної Європи, які будуть мати альтернативу українському маршруту. Це аргументи на користь того, що підготуватися до можливої кризи поставок цієї зими та затримки запуску «Північного потоку — 2» ще до кінця переговорів про майбутнє поставок газу через Україну після закінчення контракту на транзит з «Газпромом», який діє до 2024 року.

Перспектива найближчих трьох років, яка, здавалося б, забезпечена договором про транзит газу, не повинна заспокоювати. Закладений в нього принцип «транспортуй або плати» (ship or pay) зобов'язує «Газпром» платити за постачання через Україну, але не за фактичний транспорт газу. Росіяни теоретично могли б вже завтра перекрити кран, заплативши згідно із угодою, але водночас зменшивши тиск газу в українській системі до такої міри, яка загрожує стабільності транспорту до Європи. Українці повинні підтримувати необхідний технічний об'єм газу, щоб забезпечити роботу своїх газопроводів. Позбавлені передачі з Росії, вони не зможуть гарантувати це, зіткнувшись з загрозою дестабілізації та, крім того, нового витка російської пропаганди на тему, що Україна не є надійною транзитною країною. У цей час росіяни можуть запустити «Північний потік-2» і без сертифікації, навіть якщо їм доведеться заплатити за це штраф. Це буде своєрідне придушення українського газового сектору, яке може бути використане для шантажу Європи та примусу до політичних змін за задумом Кремля. Це також був би найкращий момент для нових військових операцій в Україні. На жаль, газовий сектор в Україні ще не готовий зменшити свою залежність від транспортування газу з Росії.

Відповіддю може бути рішуча політика Заходу, спрямована на підтримку України ще до початку опалювального сезону, оскільки зростає безпосередня загроза політичної нестабільності та військової агресії проти неї. У цьому світлі розмови про неофіційну пропозицію США та Німеччини щодо «Північного потоку-2», тобто ідеї підтримати енергетичну трансформацію України та розвиток ринку водню в цій країні, здаються темою побічною.

Київ потребує офіційних гарантій воєнної безпеки та підтримки у забезпеченні безпеки поставок газу. У іншому випадку, навіть якщо розпочнеться новий наступ Росії на Україну, західні країни не будуть твердо налаштовані діяти, маючи готовий альтернативний маршрут у вигляді «Північного потоку – 2».

Рішенням, запропонованим українцями, є контракти на пропускну здатність українських газопроводів за участю компаній з Німеччини та інших країн. Якщо європейці вкладатимуть ресурси в ту інфраструктуру, вони будуть зацікавлені в її стабільності. Це також буде аргументом для «Газпрому» щодо збереження транзиту через Україну, оскільки це буде воля його клієнтів. Однак наразі немає перспектив створення консорціуму для управління газопроводами в Україні за участю західного капіталу, тому контракти на пропускну здатність місцевих труб та сховищ є компромісним рішенням.

Варто продовжувати прагнути до розвитку поставок СПГ із США через Польщу в Україну як частину системи безпеки. Тристоронній політичний формат Польща-Україна-США, створений ще за часів правління Дональда Трампа, слід використати для формулювання реальних рішень, таких як співфінансування газопроводу Польща-Україна або іншого проекту, який дозволив би розвивати постачання газу з Свіноуйсьця (а колись і Baltic Pipe) до Дніпра, а також для зменшення залежності від газу Польщі та України шляхом подальшої активізації співробітництва у ядерній сфері за участю Westinghouse. Політична воля повинна призвести до якнайскоріших рішень.

Потрібно також використати Енергетичне Співтовариство для консультацій з Європейською Комісією, яка повинна брати участь у будь-якій дискусії замість Німеччини, яка не є неупередженою. Однак навіть Берлін погодився з висунутою Києвом ідеєю консультацій щодо NS-2 в рамках Співтовариства. Ще один напрямок діяльності — Суд Європейського Союзу, який вже виніс ряд судових рішень на користь клієнтів «Газпрому», що обмежують «Північний потік-2», такі як, наприклад необхідність імплементації положень газової директиви ЄС стосовно цього проекту.

Слід також звернутись до основних загроз безпеці, створених цим російським концерном. Варто відповісти собі на питання, чи у світлі вищезазначених фактів залежність від газу з боку Росії не становить загрози для воєнної безпеки Європейського Союзу та НАТО.

Переговори нового порядку не повинні відбуватися під газовим тиском з боку росіян, які, очевидно, вже розпочали гібридну газову війну проти всього західного світу.