Сьогодні видання wPolityce.pl опублікувало цікавий матеріал польського аналітика, експерта у справах Росії та пострадянського Сходу Марека Буджіша, колишнього радника двох міністрів в уряді Єжи Бузека.
Надаю переклад українською з додатковою інформацією з українських ресурсів наприкінці тексту, яка може слугувати в якості коментаря.
Чому мала би служити "nofly zone" над Україною та коли вона мала би бути організована[1]
16 березня 2022 року
Генерал Бен Ходжес, колишній командувач сухопутними військами США в Європі, вчора написав, що найближчі 10 днів будуть вирішальними для результату війни в Україні. На його думку, росіяни, які, за даними Пентагону, задіяли у війні 50% свого військового потенціалу, вже починають відчувати серйозні проблеми – у них немає боєзапасу, особливо точного, і немає резервів живої сили для поповнення втрат. На його думку, вони не зможуть обійти, а тим більше взяти Київ.
Останні дані – це повідомлення про вербування сирійців, а також повідомлення американської розвідки, у світлі яких бракує доказів того, що Москва проводила приховану мобілізацію. Тим більше не йдеться про непомітне перекидання значних сил в Україну, не кажучи вже про вступ білоруських сил у війну. Все це свідчить про те, що Росія перебуває у патовій ситуації. Вона не має можливості виграти війну «у полі», не прийняла рішення посилити свої залучені сили, навіть утриматися на нинішньому рівні їй буде важко. Ходжес закликає Захід «дотиснути педаль» прямо зараз, до того як з 1 квітня в Росії розпочнеться новий призов, і таким чином змінити ситуацію в Україні.
На його думку, це можна зробити лише в один спосіб – постачанням Києву нових систем озброєнь, щоб українські Збройні Сили могли ефективніше боротися з повітряними цілями, але, перш за все, щоб вони могли завдати удару по російській армаді у Чорному морі. Американський генерал однозначно вважає, що саме зараз українська сторона, інтенсивніше підтримувана Заходом, може змінити ситуацію на полі бою, що, в свою чергу, посилить її позиції за столом переговорів.
У світлі цієї аргументації, вчорашній виступ прем'єр-міністра Качинського у Києві, адресовані столицям союзних країн слова щодо більшої участі, також у військовому плані, на боці України, є не лише романтичним закликом, порухом від серця, а й результатом політично-військового розрахунку, якому передувала оцінка ситуації.
Американська адміністрація, яка перебуває під тиском Конгресу, громадської думки та закликів з Києва, сьогодні має оголосити, як повідомляє CNN, черговий пакет військової допомоги для України, цього разу розміром 800 мільйонів доларів, хоча і надалі виступає проти створення вільної від польотів зони, до забезпечення якої постійно регулярно президент Зеленський.
Голоси американських експертів
У цьому контексті варто коротко представити голоси американських військових експертів, які виступають проти ідеї "no fly zone". Майк Петруха, полковник американських ВПС у відставці, і офіцер Майк Бенітес, який останні 25 років служив у Корпусі морської піхоти та ВПС, розмістили на спеціалізованому порталі War on the Rocks статтю, у якій вони однозначно виступають проти ідеї безпольотної зони над усією або над частиною України. Зрештою, їх голос не поодинокий, подібний текст останніми днями опублікував також портал Defense NT, що спеціалізується на схожій тематиці. Якими є думки противників цієї ідеї?
По-перше, досвід США щодо подібних вільних від польотів зон (Ірак, Сербія, Лівія) показує, що цей захід є неефективним. Навіть маючи справу з противником із значно меншим бойовим потенціалом, непорівняним з російським, повної блокади повітряного простору над певним районом не вдавалося досягнути. Крім того, слід звернути увагу на те, що основна загроза цивільному населенню в Україні, яка виправдовувала б застосування подібних заходів, пов'язана не з російським домінуванням у повітрі, бо про таку ситуацію важко говорити, а артилерійськими атаками, в тому числі передусім ракетними обстрілами.
Таким чином, навіть якби операція зі створення зони без польотів була реалізованою, введення цієї зони не принесло би значного зменшення масштабів та інтенсивності обстрілів. Більше того, росіяни запускають ракети як із землі, так і з повітря, використовуючи для цього і власну територію. Чи має це означати готовність атакувати цілі на території Російської Федерації, риторично запитують американські військові? Нарешті, через те, що російські сухопутні війська насичені засобами протиповітряної оборони, і вони діють на території України, безпольотна зона повинна була б нейтралізувати і ці сили, а це означає не лише безпосередню участь у сухопутній війні, а й введення в гру значного контингенту натівських чи американських сил.
Проти ідеї "no fly zone" над Україною висуваються також суттєві аргументи політичного характеру. Пітер В.Сінгер писав, що в цьому питанні, що є цілком очевидним, немає політичної згоди в Північноатлантичному альянсі, а це, на його думку, означає, що посилення тиску на прийняття рішення вже зараз може призвести до поглиблення розбіжностей в НАТО, що об'єктивно зіграє на руку Москви. Річард К.Беттс, професор Колумбійського університету, присвятив статтю в Foreign Affairs політичним питанням, пов'язаним із можливим створенням зони вільної від польотів над Україною. Він повторює попередні аргументи в світлі наведених мною думок військових, що створення таких зон було б кроком до ескалації, а також формулює нові, гідні уваги тези.
Багато було написано про ризик, пов'язаний з гарантуванням з боку НАТО, чи встановлені цим Альянсом вільні від польотів зони будуть такими по суті. Само собою зрозуміло, що треба бути готовим до знищення російських повітряних цілей. Але, незалежно від цієї аргументації, Беттс розглядає і інший варіант – створення Заходом гуманітарних коридорів, обмежених зон захисту мирного населення, районів, які не повинні піддаватися нападам. З військової точки зору це був би менш амбітний крок, і можливо, що росіяни, поставлені перед фактом, дотримувалися б навіть негласної домовленості у цій справі. Але що було б, якби вони офіційно відкинули таку можливість?
Тоді б НАТО довелося або почати військову операцію, щоб гарантувати безпеку в цих зонах, або прийняти відмову Росії і поступитися. Остання можливість мала б фатальні наслідки для репутації Альянсу, його внутрішньої згуртованості, як і для перебігу конфлікту в Україні. «Такий розвиток не тільки виявив би пустоту декларації про допомогу Україні, пише Беттс, але й також підкреслив і посилив сумніви щодо того, чи Альянс виконає свої фундаментальні зобов'язання щодо колективної оборони, особливо що стосується слабших нових членів, таких як дуже вразливі країни Балтії».
Військове зіткнення з Росією
Тому, пропонуючи створення зон безпеки, слід бути готовим до усіх його наслідків, до військового зіткнення з російськими силами, або усвідомлювати, що якщо Росія не змінить своїх дій, це може призвести до компрометації НАТО та поглиблення його внутрішніх протиріч. Річард К.Беттс формулює при нагоді цікаву гіпотезу. На його думку, Путін розохотився і почав думати про те, щоб повернути назад геостратегічні зміни, які відбулися в Європі після розпаду СРСР, внаслідок двох стратегічних помилок НАТО у 2008 році. Йдеться про саміт у Бухаресті, коли під тиском президента Буша-молодшого Україні та Грузії було сформульовано лише туманну обіцянку членства.
Беттс не є прихильником такого рішення, він вважає його помилкою, але також вважає, що так само великою помилкою було зупинитися «на півдорозі» після саміту, фактично заморозивши перспективи членства обох країн у Альянсі. Саме ці два рішення у поєднанні дали Путіну інформацію про внутрішній розкол у НАТО і його неспроможності діяти. Росіяни прочитали це як прояв слабкості і почали підготовку до повернення геостратегічного статус-кво. Річард К.Беттс наприкінці своєї статті закликає до допомоги Україні, але такої, що виявиться ефективною та здійсненною. Драматично, як він пише, спостерігати за повільною агонією країни, яка зазнає нападу з боку сильнішого ворога, такого як Росія, але ще гіршим кроком, на його думку, було б пообіцяти допомогу, але не надати її або надати у такий спосіб, який міг би призвести до регіональної або навіть до світової війни. Тоді масштаби жертв і руйнувань затьмарили б те, що ми бачимо сьогодні в Україні, а отже, нам потрібна обачність і відповідне калібрування підтримки Києва.
Отже, у світлі наведених військово-політичних аргументів, чи відкидається питання "no fly zone" над Україною? Здається, що ні, лише послідовність дій Заходу та Києва у цьому питанні може бути іншою. Першим кроком, про який говорив генерал Ходжес, має стати така підтримка українських збройних сил, яка б у найближчі 10 днів дозволила змінити ситуація на полі бою. Безпосереднім наслідком може стати прорив у переговорах і укладення хоча б тимчасової угоди про припинення вогню.
Тоді і необхідно створити вільну від польотів зону над Україною, що буде одночасно і просуванням у справі збереження миру, і важливим кроком у перемозі України у війні з Росією. І якщо, незважаючи на те, що ситуація на фронті зміниться на користь українських Збройних Сил, Москва і надалі не буде схилятися до укладання перемир'я, то тоді, в умовах явного ослаблення її потенціалу та бойових можливостей, просування з розряду встановлення повної або часткової "no fly zone" над Україною не буде обтяжене таким ризиком, як зараз, що тим більше має спонукати НАТО до дій.
P.S. США та їхні союзники по НАТО розпочали надання Україні систем протиповітряної оборони. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на CNN.
За словами високопоставленого чиновника США, йдеться про мобільні системи протиповітряної оборони радянських часів SA-8, SA-10, SA-12 і SA-14. Ці системи мають менший діапазон висот, ніж система С-300, яку просила Україна. Однак вони мають більшу дальність дії, ніж ракети «Стінгер», які раніше поставлялися в Україну, що дає їм можливість вражати крилаті ракети.
За словами джерела, ці системи були отримані від країн-партнерів НАТО і «в дорозі». Джерело: https://censor.net/ua/n3325742
Президент Джо Байден заявив, що США передадуть Україні системи протиповітряної оборони для протистояння російській агресії. Про це він заявив під час виступу у Білому домі, пише «Європейська правда»[2].
«На прохання президента Зеленського ми надаємо системи протиповітряної оборони великої дальності і боєприпаси для цих систем», — сказав Байден. Він також оголосив про додаткові $800 мільйонів на безпекову допомогу Україні.
«Це збільшує нову безпекову допомогу для України до 1 млрд доларів лише цього тижня. Це будуть прямі поставки обладнання від нашого Міністерства оборони. Цей пакет допомоги включає 800 зенітних систем, щоб українці могли продовжувати зупиняти літаки та гелікоптери, які атакують їх людей, і захистити свій повітряний простір», — сказав Байден.
