У міжнародній політиці тривкими бувають лише ті угоди та союзи, які не просто проголошують метою досягнення високих ідеалів, а міцно базуються на довгострокових і першочергових інтересах усіх їх учасників. У чому ж полягає той самий ratio status, тобто національний інтерес членів проголошеного «малого альянсу» Україна – Польща – Велика Британія?

Чому зацікавлена Велика Британія?

Найпотужніший з усіх партнерів Велика Британія в останній день 2020 року остаточно вийшла зі складу ЄС та отримала повну можливість будувати власну зовнішню політику без огляду на Німеччину та Францію. Завжди відрізняючись вмінням ретельно і реалістично оцінювати ситуацію як у загальносвітовому масштабі, так у його окремих регіонах, вона до того ж є ядерною державою та відіграє важливу роль на карті глобальної безпеки.

Водночас британці не так сильно зав'язані на стримування зростання впливу Китаю у Індо-Тихоокеанському регіоні, як Сполучені Штати Америки, чиї великі ресурсні витрати на це стали однією з причин зниження ролі Вашингтону у Євросоюзі та виведення військ з Афганістану.

 Схоже, що останнім часом, на відміну від пасивно-декларативної політики Німеччини і Франції, нарешті викристалізувалося єдине розуміння і ставлення держав східного флангу НАТО, США, Великої Британії та Канади до перешкоджання сценарію РФ з демонтажу атлантичної системи безпеки та створення нової архітектури впливів у Європі на російських умовах.

Британський прем'єр Борис Джонсон, який відвідав Київ та планує здійснити візити у Варшаву та ряд столиць європейських держав, вже заявив про плани подвоєння числа британських військових у Центральній Європі, наголосивши, що Лондон не буде толерувати політики Москви з дестабілізації. Нині британці вже мають 900 військових у Естонії, 150 в Польщі та близько 100 інструкторів, які проводять вишколи для Збройних сил України. Цей контингент, який пропонується збільшити на 1200 одиниць представників повітряно-десантних сил та підрозділів ракетних військ, звісно ж, кардинально не змінить ситуації в регіоні, проте може стати вагомим політичним сигналом не лише Москві, а й і союзникам, що британці розпочинають вибудовувати активну позицію за їх участю. 

До слова, там само оптимістично було сприйняте рішення про передислокацію  додаткових 1,7 тис. американських вояків до Польщі. «Це сильний сигнал у відповідь на ситуацію довкола України. Ми проти будь-якої агресії щодо нашого сусіда», — підкреслив міністр оборони РП Маріуш Блащак.

У час теперішньої кризи навколо України це формує новий фактор майбутньої системи безпеки у Європі та дратує Берлін і Париж, де побоюються, що Лондон перехопить ініціативу, вибудовуючи вісь держав-прибічників твердої лінії відносно Кремля. Така дипломатична та воєнна активність Британії також може знизити шанси Франції на  реалізацію ідеї «стратегічної автономії» ЄС та завадити намірам Німеччини щодо посилення централізації Євросоюзу. Таким чином, якщо Лондону вдасться вагомим чинником європейської політики безпеки, тверда лінія щодо Росії та ставка на зміцнення східного флангу НАТО може невдовзі залучити до нового альянсу додаткових учасників.

 Зрештою, якщо повернутися до історії, подібну стратегію «офшорного балансування», тобто запобігання панування над материковою Європою будь-якого з європейських конкурентів, Велика Британія проводила ще у дев'ятнадцятому столітті.

Безпека України – прямий національний інтерес Польщі

Абсолютна більшість представників політичної еліти РП переконана, що українська незалежність є фундаментальним польським національним інтересом, адже без вільної України Польща опиниться у значно гіршій геополітичній ситуації.

Так, лунають і голоси, що не потрібно укладати союз в час, коли може розпочатися війна, щоб не збільшувати ризик бути в неї втягнутим. Однак Польща вже і так є об'єктом російської гібридної агресії у інформаційній, енергетичній і дипломатичній сферах, а віднедавна – ще й міграційної атаки на білоруському кордоні, яка тестує стійкість як РП, так і загалом НАТО і може знову перейти в гарячу стадію. Ці атака тестує на стійкість не лише Польщу, а й ЄС – на солідарність, а НАТО – на здатність швидкого реагування у разі збройних інцидентів.

Загалом Польща із зростанням останніми роками її ролі у Балто-Чорноморському регіоні є важливим для Євросоюзу ключем до розуміння цілей Росії у її намаганні посилити вплив в Європі. Адже, як жодна інша держава ЄС, Польща на власному історичному досвіді розуміє російську ментальність і методологію досягнення стратегічних цілей та наполегливо спонукає Європу до протидії.

Поєднання зусиль з Україною, яка є фундаментальним елементом польської безпеки, та Великою Британією лише посилить Варшаву, яка з нами чи без нас однаково є ворогом Кремля. Кожен російський танк, гармата, літак, солдат, затримані або знищені українцями, ніколи не з'являться в Польщі, і цього достатньо, щоб підтримувати Україну та укладати союзи з цією метою.

Отже, окрім вже наданої гуманітарної допомоги, Польща вслід за Британією ухвалила рішення надати нам військову допомогу у вигляді боєприпасів, переносних зенітно-ракетних комплексів та безпілотників. А очільник польської дипломатів Збігнев Рау, який зараз керує роботою ОБСЄ, вносить питання безпеки України на обговорення з конгресменами та держсекретарем США Ентоні Блінкеном.

Мета і перспективи України

Що стосується України, то окрім очевидної потрібності союзу з Великою Британією і Польщею в умовах екзистенційної воєнної загрози нашій національній безпеці та пробуксовування інтеграції з НАТО та ЄС, ми справді дуже потребуємо альтернативних форматів взаємодії вже зараз.

Такі зв'язки, порозумінні та співпраці з РП та іншими дружніми сусідами регіону, належить розбудовувати у всі можливі способи, не оглядаючись на різнобарвну позицію Євросоюзу.  Будуючи передусім простір спільної безпеки, координуючи закордонну політику, розвиваючи культурну та економічну співпрацю (досягнення домовленості з Польщею щодо збільшення кількості дозволів на міжнародні вантажні перевезення з урахуванням потреб українських та польських перевізників, підвищення ефективності роботи автомобільних пунктів пропуску – приклад такого позитивного просування).

Набутий досвід такої багатосторонньої інтеграції та напрацьовані практичні взаємовигідні зв'язки допоможуть нам підготуватися до того часу, коли більш сприятлива політична кон'юнктура відкриє Україні нове вікно можливостей.